28-річний військовий Василь Мурга з Малина зник у листопаді 2024 року під час бойового завдання на Курщині…
Дружина військового, Надія Мурга, розповіла журналістам, що за цей час пошуки тривали безперервно: були звернення до військових структур, міжнародних організацій, спроби знайти бодай якісь сліди через побратимів. Але станом на сьогодні офіційних новин немає.
Про це пише Суспільне Житомир.
«Сім’я у нього була на першому плані»
Василь був найстаршою дитиною в родині й родом із Нових Вороб’їв. Після закінчення коледжу працював на місцевих підприємствах і на будівництві у Києві — багато чого вмів і завжди охоче брався за роботу. У серпні 2018 року став головою власної молодої сім’ї. Разом із дружиною Надією вони придбали половину будинку й мріяли облаштувати житло.
Народилася донька Поліна — і саме з нею у Василя був особливий зв’язок.
«Сім’я у нього була на першому плані. На пологах він тримав мене за руку від початку до кінця. Поліну на руки теж взяв першим — між ними одразу з’явився особливий зв’язок. Називав нас “мої дівчатка”», — розповіла Надія.
Зі слів жінки, Василь дуже сумував за донькою, коли працював у відрядженнях. А Поліна буквально відчувала моменти його повернення — зустрічала ще до того, як він переступав поріг.
Служба та підготовка до операції на Курщині
Після початку повномасштабної війни Василь не мав бойового досвіду, але поновив свої дані у військкоматі. У травні 2024 року отримав повістку та пішов служити. Після навчання його направили в 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду, де він став командиром відділення.
Спершу служив у Донецькій області, потім — на Сумському напрямку, де готувалися до операції на Курщині.
«Я бачила, як там важко, по його вигляду та по його мові. Вони відбивали атаки ворога, який був у рази сильніший», — згадує дружина.
У період відряджень Василь кілька разів виходив на відеозв’язок. На записах було видно — умови важкі, а обстріли дуже інтенсивні.
День зникнення і невідомість, що триває понад рік
20 листопада 2024 року Надія говорила з командиром, який запевняв, що ситуація контрольована, хоча зв’язку з чоловіком не було вже дев’ять днів. Потім почалися сильні обстріли.
У день зникнення Поліна, за словами матері, різко змінила настрій — малювала малюнки з татом, наче передчуваючи щось важливе.
25 листопада родина отримала офіційне повідомлення: Василь Мурга зник безвісти 23 листопада під час виконання бойового завдання.
«Було важко. Я не знала, що робити, до кого звертатися. Важко, коли повертають тіла і хоронять рідних, але коли живеш у невідомості — це ще складніше», — каже Надія.
Перші місяці вона тяжко переживала, а потім почала активні пошуки — через соцмережі, побратимів, їхніх родичів і знайомих. Зверталася до Червоного Хреста, до координаційного штабу, приїжджала на акції до Києва.
На одній із акцій почула від побратима невтішні слова: розповіли, що Василя контузило, а згодом повідомили, що його нібито немає серед живих. Але офіційного підтвердження цього немає.
«Одна з організаторок акції сказала: не побачила — не вір», — згадує Надія.
«Ми часто бачимо нашого тата уві сні»
Разом із донькою жінка бере участь у всіх акціях щодо полонених та зниклих безвісти у Малині. Поліна зараз навчається у першому класі.
«У її снах тато обіймає її, каже, що завжди буде поруч. Її зв’язок із татом нікуди не зник — він просто став іншим, невидимим, але від того не менш сильним», — говорить Надія.
Жінка згадує їхні сімейні плани — спільну поїздку на море, будівництво будинку, життя, яке було попереду. Нині — очікування та пошуки.
