До ініціативи долучилися ветерани, чинні військові, волонтери та небайдужі мешканці, які самотужки беруться за ремонт, закупівлі й організацію занять
У селі Пристанційне, що входить до Чоповицької громади на Житомирщині, власними силами місцеві жителі облаштовують ветеранський простір. До ініціативи долучилися ветерани, чинні військові, волонтери та небайдужі мешканці села. Простір розмістився в будівлі колишньої школи, де нині тривають ремонтні роботи.
Про це пише Суспільне Житомир.
Це перший ветеранський простір на території громади.
Як повідомив Чоповицький селищний голова Михайло Філоненко, лише офіційно у громаді проживає понад 50 ветеранів — і потреба в такому місці давно назріла.
«Приміщення для простору ми виділили у селі Пристанційне — це частина колишньої школи. Зараз ідуть ремонтні роботи. З бюджету громади вже виділили 50 тисяч гривень на будматеріали. Почали з найпростішого — спортивної зали. Вже завезли й встановили тренажери. Далі плануємо облаштувати душову кімнату — обов’язково інклюзивну, зробити дитячу зону й ввести посаду психолога для роботи з ветеранами та всією громадою», — розповів голова.
Ремонт з червня, тренажери — від волонтерів
За словами Наталії Сухачової, фахівчині з супроводу ветеранів Центру соціальних послуг, активна фаза ремонту почалася у червні 2025 року. Наразі одна кімната вже перетворена на тренажерну залу. Обладнання допомогли придбати волонтери, родини військових і місцеві підприємці.
«Нас скерували до Звягеля — там якраз розформовувався спортивний зал. Ми мали кілька днів, щоби встигнути. Зібралися й одразу поїхали — повернулися вже з тренажерами», — розповідає Сухачова.
Тренування, спілкування, підтримка
Серед тих, хто активно долучився до створення простору, — ветеран Руслан Семенчук. Разом із родиною він двічі на тиждень відвідує спортивну залу, а також бере участь у ремонтних роботах.
«Робили своїми руками: фарбу знімали, прибирали, фарбували. Нас спочатку було троє–четверо. Потім поширилась інформація, почали підтягуватись інші. Хтось тренується, хтось допомагає — так і працюємо. Це підтримка. Можливість поспілкуватися з тими, хто пройшов війну, залишився без ноги чи руки, і не втратив гідності. Ми робимо це не тільки для себе, а й для дітей і всіх, хто хоче бути активним», — говорить Руслан.
Його дружина, військовослужбовиця Вікторія Семенчук, додає: місця для родинного дозвілля в селі майже немає.
«У нас нема куди піти з дітьми. Хочеться, щоб тут були танці, гуртки, майстер-класи. І зараз з’явився простір, де можна зустрітись, поговорити, просто побути. Вважаю, що цей простір потрібен усім — військовим, родинам, цивільним. Сюди може зайти будь-хто: поспілкуватися, розпитати про війну, дізнатись, чим живе громада», — пояснює вона.
Ветерани ремонтують разом із комунальниками
До робіт долучилися й Володимир та Олена Любимські — подружжя ветерана війни.
«Допомагаємо — чистили стіни, підлогу. А комунальники зараз роблять стелю. Обшиватимуть фанерою, щоб можна було грати в волейбол, баскетбол, теніс. Хочемо, щоб хлопці, які повернулись із фронту, мали місце, де не залишатимуться сам на сам із болем», — каже Олена Любимська.
Очікують на допомогу від області
Як повідомив голова громади, Чоповицька селищна рада звернулася до Житомирської обласної військової адміністрації з проханням про матеріальну підтримку.
Облаштування ветеранського простору в Пристанційному — це не лише про відновлення. Це — про спільність, турботу й те, що навіть у невеликому селі можна створити сильне, живе середовище підтримки для тих, хто віддав багато.
