Виграний грант і кілька сміливих ідей перетворили бібліотеку на сучасний культурний простір для дітей і дорослих
Центральна публічна бібліотека імені Василя Скуратівського у Малині отримала новий формат — відтепер це не лише книжкові полиці, а й громадський хаб. Завдяки грантовій підтримці та співпраці з громадською організацією «Мобільна майстерня майбутнього» тут оновили інтер’єр, закупили сучасне обладнання, облаштували дитячий куточок і зону психологічного відпочинку.
Проєкт реалізують за фінансування EVZ Foundation. Тож малинці тепер мають простір для навчання, зустрічей і відпочинку.
Як відбувалася трансформація та що нового можуть знайти відвідувачі, розповіла в короткому інтерв’ю для MALYN.MEDIA директорка бібліотеки — Людмила Бурейко.
— Пані Людмило, коли вперше з’явилася думка, що бібліотека може стати хабом, а не просто «книгами на полицях»?
— Якщо чесно, єдиним шансом було брати участь у грантових програмах. Наш вигляд і зовнішній, і внутрішній уже був застарілий, і це стало поштовхом. Ми мріяли про зміни, хотіли іншого простору. Подалися на грант, виграли — і сказали собі: «А чому ні?»
— Про яку суму йдеться? І скільки триває реалізація?
— Суму я поки що не можу назвати — проєкт ще не завершено, звіти попереду. Але він триває до серпня 2026 року, тобто робота ще йде.
— Що вдалося зробити станом на зараз?
— Найперше — нові сучасні меблі, техніка: телевізор, ноутбук, принтер. Є нові книжки, і це, мабуть, найбільша радість. Ми взяли участь у двох грантах: один безпосередньо «Громадський хаб», а інший — «Пам’ять жива». Він присвячений жертвам націонал-соціалізму, тобто дітям Другої світової війни. За кошти другого гранту формуємо продуктові набори, відвідуємо цих людей, слухаємо їхні спогади, проводимо «теплі зустрічі». Це дуже важлива частина нашої роботи.
— У бібліотеці з’явився куточок психологічного розвантаження. Як виникла ця ідея?
— Це ще результат програми від ЮНЕСКО разом із Японією. Тоді ми пройшли спеціальне навчання — «бібліотека як простір психосоціальної підтримки». І після цього зрозуміли, що такий куточок потрібен і в нас. Ми отримали літературу, психологічні матеріали. Тепер це працює як місце, де людина може трохи розслабитися й відпочити.
— У світі бібліотеки стають мультифункціональними просторами. А на що ви орієнтуєтеся?
— Закордонні приклади я не наведу, бо не маю такого досвіду. Але й не шукаємо копій. Насправді головне натхнення — це люди. Хочеться допомогти: словом, книжкою, порадою. Ми навіть називаємо це бібліотерапією.
— Чи бачите ви зростання відвідуваності?
— Так, звісно. Людям подобається, вони залишають схвальні відгуки. Але за молодь ще доведеться «поборотися»: гаджети конкурують із книжками. Ми працюємо в цьому напрямку, пояснюємо, що бібліотека — це не «запилені полиці», а сучасний простір. До того ж ми постійно отримуємо нову літературу — не лише програмову, а й популярну, психологічну. Це зараз дуже актуально.
— І на завершення: чому малинцям варто завітати саме сюди, у цей новий простір?
— Тому що більш ніде в громаді такого немає. Ми зробили це власними руками, радилися навіть про дрібниці, аби було затишно й естетично. Вклали свою душу. І тепер можемо сказати чесно: у нас — найкраще і найтепліше місце для зустрічей, навчання й відпочинку.
Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО
