Місцеве самоврядування в Малині перетворилося на жанр «95 кварталу»
Тепер сміятися можна з чого завгодно, навіть із Закону про місцеве самоврядування і купи інших законів. Бо, а що?
Що станеться? Один раз спробували — нічого. Другий раз спробували — нічого. Третій раз спробували, і вже всі звикли. Стало нормою. Як дишло: куди повернули, те і вийшло.
Але «апогей нашого апофєйозу» — це історія з підвальним приміщенням у першій школі.
24 грудня мала б бути чергова сесія, бо й бюджет, і величезна кількість питань, але, як уже ведеться, була позачерговою. Усе, що можна було порушити при організації й проведенні цієї сесії, порушили: терміни оприлюднення, вимоги до проведення позачергових сесій і таке інше.
Того ж 24 грудня відбулися й комісії, прямо перед сесією. Проскакали галопом по Європах і все швиденько «повиносили» на сесію.
На бюджетній комісії голова комісії Сергій Карпенко на завершення засідання оголосив, що, мовляв, є звернення до міського голови, до нього, до інших депутатів, від людей і таке інше, з проханням продовжити термін оренди підвального приміщення як спортзалу.
Про те, що справа розглядається в суді вже понад рік, ніхто не згадав. Тут же був присутній міський голова, який уважно щось гортав у телефоні й словом не обмовився.
Того ж дня вже на сесії серед останніх питань з’являється питання продовження оренди підвального приміщення для використання його як спортзал.
Міський голова Олександр Ситайло, який за години до того мовчав і не сказав жодного слова на комісії, заявляє про потенційний конфлікт інтересів і не бере участі в голосуванні.
Секретар міської ради Василь Майстренко в цьому голосуванні утримується, але рішення прийнято.
«Конфліктно-інтересний» міський голова 29 грудня зупиняє рішення, яке, начебто, від нього і було просунуто на сесію через комісію. А воно було саме просунуто.
У тому ж розпорядженні він призначає позачергову сесію і лише з цього питання. Це вимагає закон: закон дає меру п’ять днів на те, щоб призупинити дію рішення і винести його на розгляд сесії. У розпорядженні від 29 грудня міський голова призначає позачергову сесію на 9 січня.
Що цікаво: 30 грудня справа розглядається в суді, там з’являються якісь додаткові пояснення, свідчення сторін, і за згодою сторін засідання переноситься на 14 січня.
Що ж із сесією 9 січня?
По-перше, не було повідомлення на офіційному вебсайті, як того вимагає закон, про те, що сесія відбудеться, де і коли, в який час.
Але депутати про таку сесію, видно, знали. Вони, наче, зібралися… Не було лише самого міського голови: чи то у відрядженні, чи ще десь. Тому сесію мав проводити секретар ради, який на минулій сесії рішення не підтримав, а утримався.
Секретар ради прихворів і пішов на лікарняний… Усе начальство МНР «здулося», і сесія не відбулася.
Фініта ля комедія.
І тут я думаю не про спортзал, не про першу школу, не про укриття. А думаю про те, на який непотріб перетворився орган місцевого самоврядування. Бездумний руко-підіймальний апарат: на сесію виносять майже 80 проєктів рішень, а в голосуванні — жодного «проти». Це може свідчити або про супервисоку якість підготовки до сесії, або про повну аморфність. Не буду й гадати, чого тут більше…
А найгірше те, що це може тривати роками, ще й при тому, що цей цирк з кожним роком стає дорожчим для бюджету.
Я б ще нагадав зацікавленим депутатам у тому чи іншому проєкті: рішення, прийняте «в кущах» чи «на коліні», завжди є юридично вразливим.
