Триває «шухер» довкола «деімперіалізації» особистості світового рівня
Йдеться про Миколу Миклухо-Маклая.
Спочатку хотіла писати цей текст із зануренням у власні переживання та розмірковування. Але потім вирішила абстрагуватися.
Адже власні міркування висловлювала не раз у чисельних публікаціях про Миколу Миклухо-Маклая. Суб’єктивні думки містян також ниньки присутні у коментарях після збудження суспільного діалогу на тему вилучення даного імені із назви головного парку Малина.
Отже опиратимуся на факти й публічну інформацію у зв’язку з гіпотетичним перейменуванням парку та настирним спонуканням громади Малина до відмови від імені М. Миклухо-Маклая в контексті місцевої топоніміки.
Для початку відповім коротко, чи має відношення дане ім’я і дана постать до нашого міста. Так, має.
Чи входить він до списку негідників із усіх категорій та за критеріями, перерахованими Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії»? Ні, не підлягає. Просто прочитала вищезгаданий Закон. Прочитайте і ви.
***
Ранньою весною до мене дійшли чутки, що ім’я М. Миклухо-Маклая «міська рада збирається прибрати з усіх назв». У чутках йшлося і про демонтаж пам’ятника вченому і мандрівнику. На той момент Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» не читала.
Як журналіст я не хотіла опиратися лише на чутки, перш ніж піднімати тему публічно. Тому звернулася до міського голови офіційно з таким запитом.
Відтак отримала офіційну відповідь.
Відповідь на мій запит виявилася неповною. Посадовці відповіли лише у частині топоніміки. (Про пам’ятник — анітелень).
Але і тут сказали неправду. Наголошую, що у відповіді йдеться, що жодних намірів і дій у сфері зміни назв, що містять ім’я Миколи Миклухо-Маклая, немає.
Тобто місцеве самоврядування на час написання відповіді ні сном, ні духом про Закон із такою довгою назвою?
Неправда у тому, що Закон, який я згадувала вище, вийшов у 2023 році. Це перше. І отже не було диму без вогню й міська рада знала, але виходити на розмову з громадою не поспішала — отже чутки, через які я написала запит до міськради, мали підґрунтя.
А друге підтвердження півправди чиновників міськради прийшло з публікацією інтерв’ю із начальником управління культури Житомирської ОВА Анатолієм Душком на ресурсі MALYN.MEDIA.
Від коментаря пана Душка віє совєцьким душком, як і від відповіді на мій запит міської ради. Особливо збентежує присвоєння титулу вченому-мандрівнику «суперечливе ім’я».
Полювання на відьом у радянському стилі (а тепер — у путінському стилі) триває. І якщо ерефія давно підгрібає М. Миклухо-Маклая під себе, то рідна ненька мавпує ерефію, роблячи із видатного вченого «іноагента».
Що тут скажеш? Тільки одне. Раджу перечитати закон «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» і праці Миколи Миклухо-Маклая.
А читаючи праці вченого, візьміть лупу, свічку, часник і осиковий кілок. Читайте уважно. Не хочу спойлерити, але ви не знайдете відьом, чортів і порушень з боку Маклая сучасного Закону, який би мав його «деімперіалізвати» за всі переступи данного Закону.
Чому не відсилаю до читання чисельних художніх і документальних життєписів про М. Миклухо-Маклая? Бо їх написання завжди міститиме пряму чи приховану думку автора.
І остання порада: не втрачаймо здорового глузду.
Ірина Кримська
