<?xml version="1.0"?><rss xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/" xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/" xmlns:media="http://search.yahoo.com/mrss/" version="2.0">
<channel>
	<title>Малин - MALYN.MEDIA</title>
	<link>https://malyn.media</link>
	<description>Новини. Малин новини</description>
	<language>uk</language>
	<sy:updatePeriod>hourly</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>1</sy:updateFrequency>
		  <lastBuildDate>Mon, 20 Jul 2026 17:55:44 +0300</lastBuildDate>
  <atom:link href="https://malyn.media/statti/promo/10-strav-iaki-mozhna-isty-pislia-vydalennia-kameniv-z-nyrok/" rel="self" type="application/rss+xml" />
  <item>
    <title>«Ікона з калюжі привела мене в Радомишль»: інтерв’ю з Ольгою Богомолець про старий млин, папірню і музей</title>
    <link>https://malyn.media/interv-iu/ikona-z-kaliuzhi-pryvela-mene-v-radomyshl-interv-iu-z-olhoiu-bohomolets-pro-staryy-mlyn-papirniu-i-muzey/</link>
	<dc:creator><![CDATA[olena]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/interv-iu/ikona-z-kaliuzhi-pryvela-mene-v-radomyshl-interv-iu-z-olhoiu-bohomolets-pro-staryy-mlyn-papirniu-i-muzey/#comments</comments>
		    <pubDate>Mon, 20 Jul 2026 17:55:44 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Інтерв’ю]]></category>		<description><![CDATA['«Я приїхала в Радомишль увечері. Світла не було, власник ішов попереду з ліхтарем. Усередині пахло патокою, у темряві квакали жаби, навколо було павутиння й гори сміття. Але в цій руїні я раптом побачила місце для свого майбутнього музею» Музей української домашньої ікони міг ніколи не з’явитися в Радомишлі. Спершу Ольга Богомолець мріяла зробити його плавучим [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['«Я приїхала в Радомишль увечері. Світла не було, власник ішов попереду з ліхтарем. Усередині пахло патокою, у темряві квакали жаби, навколо було павутиння й гори сміття. Але в цій руїні я раптом побачила місце для свого майбутнього музею» 
 
Музей української домашньої ікони міг ніколи не з’явитися в Радомишлі. Спершу Ольга Богомолець мріяла зробити його плавучим — таким, що йшов би Дніпром, Чорним морем і через Босфор до європейських портів. Але понтон не зміг би пройти через шлюзи. І, як згодом виявилося, саме ця «невдача» відкрила дорогу до Радомишля. 
 
Сьогодні «Замок-музей Радомисль» уже має свою впізнавану історію: старий млин, вода довкола, відроджена папірня, тисячі українських домашніх ікон, маршрут Via Regia. Про нього багато писали як про туристичну локацію, музей і місце сили. Значно рідше — про те, з чого ж все почалося насправді. 
 
А почалося все не із замку. І навіть не з ідеї музею. Почалося зі старої української покаліченої ікони, яку Ольга Богомолець випадково побачила у калюжі на Лук’янівському ринку. Тоді українські образи не вважали мистецькою цінністю, називали «неканонічними», відкладали в ящики з мотлохом або просто викидали. 
 
Сьогодні Ольгу Богомолець знають як лікарку, докторку медичних наук, професорку, громадську діячку і народну депутатку 8-го скликання. Але на Житомирщині її ім’я насамперед пов’язане ще й із Радомислем — культурним простором, який вона створила з руїни й наповнила власною колекцією українських домашніх ікон. 

Світлини старого млина та українська домашня ікона в експозиції «Замку-музею Радомисль» 

У цій розмові — не підсумкова історія про готовий замок. Це спроба повернутися до першого імпульсу: української ікони, яку треба було врятувати; занедбаного млина, в якому вона раптом побачила музей; папірні, що відкрила глибший історичний шар Радомишля та пам’яті української родини і українського дому.&nbsp; 
 
«УКРАЇНСЬКІ ІКОНИ ВИКИДАЛИ ЯК СМІТТЯ. Я ХОТІЛА ЇХ ЗБЕРЕГТИ» 
 
Олена П.: Пані Ольго, сьогодні про Замок-музей «Радомисль» знають багато. Але значно менше говорять про те, чому він узагалі з’явився саме тут. Чому Радомишль, а не, умовно, Малин чи інше місто? Як ви знайшли цю будівлю, що вас у ній зачепило і з чого все почалося? 
 
— Насправді на момент створення колекції жодних думок про Радомишль у мене не було. Все почалося значно раніше — на Лук’янівському ринку в Києві. Ще в радянські часи, до Незалежності України, я побачила в калюжі стару чорну дошку — це була покалічена ікона. Вона лежала просто в багнюці, і люди наступали на неї, щоб не замочити ноги. 
 
Вона була темна, майже невидима, забруднена, без жодної очевидної цінності для тих, хто наступав або проходив повз. Ікона, перед якою колись молилися, тепер лежала в болоті, як шматок непотребу. Я взяла її до рук, мокру загорнула в газету і принесла додому. Так у моєму житті з’явилася перша врятована ікона.&nbsp; 
 
Вдома відмила її водою з милом, бо тоді ще не знала, що так робити не можна. Про колекцію я тоді не думала. Про музей тим більше. Просто не змогла пройти повз.&nbsp; 

Експозиція музею 

Згодом, вже маючи першу дитину, я прийшла на барахолку — мені потрібні були дитячі колготки. Перебираючи речі, раптом побачила старовинну ікону… Питаю у продавця: «Що це у вас таке?» А він відповідає: «Як це що? Це ж Святий Устиніан». Я тоді про святого нічого не знала, як і про більшість ікон. Але зізнатися було незручно, тому запитала: «А нащо цей святий?» І продавець каже: «Як це на що? На розум дітям». 
 
У мене якраз народився син. І це словосполучення — «на розум дітям» — мало на мене майже чарівний вплив. Для кожної мами це щось дуже глибоке: щоб діти були мудрішими, щоб не повторювали наших помилок. Я купила цю ікону, принесла додому, знову помилково відмила гарячою водою з милом і поставила на книжкову полицю. 
 
Минуло кілька років. Народилася друга дитина. Діти хворіють, не слухаються, буває важко, коли ти не справляєшся. Я дивилася на цю ікону й думала: не одній мені було важко. Скільки жінок до мене молилися цьому святому, щоб їхні діти були розумнішими, щоб не повторювали помилок батьків. Так він поступово став частиною моєї родини. 
 
О. Богомолець про знайоство з Устиніаном 
 
Володимир Н.: Тобто спочатку це була не історія про колекціонування? 
 
— Абсолютно. Лише через кілька років мого «спілкування» зі святим Юстиніаном я вирішила дізнатися, хто ж він такий. Інтернету тоді не було. Я пішла в бібліотеку, потім до букіністів, згодом до церкви. Але ніде нічого про святого не знайшла. У церкві мені сказали: «Ми такого не знаємо». 
 
І тут виник внутрішній конфлікт: у мене є річ, яка вже стала для мене важливою, але ніхто про неї нічого не знає. Мало того: її ніби не визнають. Тоді я повернулася на барахолку, у першоджерело, де могла вже свідомо розпитувати людей. Можна сказати, що святий Устиніан сам привів мене назад. 
 
Олена П.: І там за однією іконою почав відкриватися цілий світ української домашньої ікони? 
 
— Так. На той час у мене ще не було бізнесу, не було можливості серйозно купувати ікони. Я збирала якісь копійки й могла раз на місяць купити маленьку дощечку з українською іконою. Вони коштували дуже дешево. 
 
Цілий великий ящик «бою» — розбитих, переполовинених, потемнілих образів — можна було купити за кілька рублів. Усе це скидали як сміття, іноді ще й залите гноєм. Я привозила такі ящики додому й на вулиці шлангом відмивала бруд. Не знала, що там і що саме купую. Але це були українські ікони, яким люди довіряли свої молитви і в яких просили захисту. 
 
До речі, навіть у часи перебудови, коли за ікони вже не відправляли до Сибіру, існувала мистецтвознавча рамка: українські ікони — «неканонічні». А справжнім колекціонерам нібито треба збирати російську, візантійську, золотофонну ікону. 
 
Згодом на барахолці я тісніше познайомилася з колекціонерами. Вони мене жаліли й казали: «Навіщо купуєш це дрантя? Це сміття, йому місце на смітнику. Купи одну російську золотофонну ікону — вона через десять років буде вдесятеро дорожча». А я казала: «Ні, я того не хочу. Я хочу українську». 
 
Я тоді ще нічого не знала ні про ікони, ні про іконопис. Моя головна мотивація була: зберегти. Українські ікони були настільки теплими, емоційними, живими, що важко було пройти повз. Бувало, у продавця викладено багато золотофонних російських ікон, а збоку лежить простенька українська, закинута якимось дрантям. Я питаю: «Скільки та коштує?» А мені кажуть: «Забери задурно, бо вона нам тут усе псує». Я брала, не цуралася і приносила додому. 
 
                 
                    #tdi_1  .td-doubleSlider-2 .td-item1 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1052.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_1  .td-doubleSlider-2 .td-item2 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1053.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_1  .td-doubleSlider-2 .td-item3 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1054.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_1  .td-doubleSlider-2 .td-item4 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1055.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_1  .td-doubleSlider-2 .td-item5 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1056.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_1  .td-doubleSlider-2 .td-item6 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1057.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_1  .td-doubleSlider-2 .td-item7 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1058.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_1  .td-doubleSlider-2 .td-item8 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1060.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_1  .td-doubleSlider-2 .td-item9 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1063.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                 
                
                    
                        
                           Експозиція музею 
                            
                                1 з 9
                                
                                    
                                    
                                
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                            
                         
                     
                 
 
Згодом я навчилася ці ікони розрізняти й побачила, що вони дуже різні. Чернігівська — яскрава, червона, з квітами. Гуцульська — динамічна, багатосюжетна. Полтавська — з небом, яке живе окремим життям. Київська — з чорними, синіми, зеленими німбами. Так з’являлася не просто колекція, а розуміння її топографії. Я записувала історії, бо тоді їх часто приносили нащадки власників. Їм ці ікони вже були не потрібні. Вони їх просто викидали, інколи цілими ящиками. 
 
Бувало, я купувала сувій чорного полотна, скручений у трубку. Я знала, що це ікона, але її неможливо було розгорнути. Вона була чорна, тверда, і ти не знаєш, що там усередині. Потім реставратори розмочували такі ікони, обробляли, інколи пів року тільки розстеляли полотно й знімали з нього патіну і бруд, щоб побачити, що там намальовано. 
 
Олена П.: Попри те, що ці ікони не мали, здавалося б, якоїсь цінності, ви продовжували їх збирати… 
 
— Так. У 2005 році мене запросили на відкриття виставки колекційних ікон у тодішній Музей російського мистецтва на Терещенківській. Було п’ять залів: візантійські, російські, золотофонні ікони з приватних колекцій. Перед останнім залом екскурсовод зупинилася й сказала: «А тепер я прошу у всіх пробачення. Бо ми зараз зайдемо в залу українських неканонічних ікон». І всі почали реготати. 
 
Від скандалу мене втримав тільки дев’ятий місяць вагітності. Бо в тій залі були неймовірні українські народні ікони: живі, красиві, дуже сильні. Пам’ятаю одну голубу дошку: на ній була намальована ніби гуска. Ікона називалася «Священна птиця пелікан». Це був символ жертовності Ісуса Христа: пелікан своєю кров’ю годує дітей, щоб урятувати їх. На іконі було написано: «Писала Марфа. 1878 рік». І біля цієї ікони стояли відомі колекціонери й сміялися. 
 
Я вийшла з музею з думкою: у цьому самому музеї я обов’язково зроблю виставку української ікони. Як саме — ще не знала. Але тоді для мене стало принциповим повернути їй гідність. 
 
О. Богомолець про ідею реабілітації української домашньої ікони 
 
Почала вивчати професійну літературу, розмовляти з мистецтвознавцями. Зрозуміла,&nbsp; що українська ікона могла бути професійною, народною, а ще — і домашньою. І святий Устиніан, моя друга у колекції ікона, був саме домашнім образом. Коли я глибше занурилася в цю тему, зрозуміла: домашня ікона була не лише символом віри, а й оберегом. Вона стояла на межі між язичництвом і християнством, охороняла родину. Пізніше в Київському університі ім. Т.Г. Шевченка я захистила докторську по філософії “Феномен української домашньої ікони”, і була останнім докторантом у академіка Мирослава Поповича.&nbsp; 
 
«Я ХОТІЛА, ЩОБ УКРАЇНСЬКА ІКОНА ДІЙШЛА ДНІПРОМ ДО БОСФОРУ» 
 
Володимир Н.: Коли колекція перестала бути лише приватною історією і&nbsp; ви зрозуміли, що їй потрібен окремий простір? 
 
— Після тієї виставки в тодішньому Музеї російського мистецтва я зрозуміла: українську ікону треба показувати і повертати їй гідність, бо це про нашу самоідентифікацію і про нашу гідність.&nbsp; 
 
Спочатку я шукала приміщення для свого музею домашніх ікон в Києві. Зверталася в різні інстанції, але мені всюди відмовляли. Під музей приміщення отримати було майже неможливо, а купити щось у Києві я тоді не могла. 
 
І тоді з’явилася інша ідея: зробити музей не стаціонарним, а плавучим. Я вже займалася бізнесом, і все, що заробляла, фактично вкладала у збереження нашої культурної спадщини. Думала купити понтон, зробити на ньому музей, причепити до катера, і щоб ця платформа йшла Дніпром, далі Чорним морем, через Босфор. 
 
Я уявляла це як плавучий український музей: щоб там пахло хлібом, звучали українські пісні, щоб він заходив у європейські порти і показував людям ту Україну, яку я люблю і якою пишаюся. Не корабель, бо це було надто дорого, я б його не потягнула. А платформу можна було б перевозити катером і зупиняти в різних містах. 
 
Але виявилося, що такі понтони не проходять через шлюзи. Вони можуть дійти до Канева і назад. Майже рік я розробляла цей проєкт: музей на платформі, клімат-контроль, усе необхідне для збереження ікон. І через рік ця ідея розбилася об технічну неможливість — платформа не шлюзувалася. 
 
Олена П.: І тоді ви потрапили у Радомишль?&nbsp; 
 
— Я сиділа вдома і в розпачі гортала газету з оголошеннями. Раптом побачила: у Радомишлі продається старий млин. Подумала: якщо з плавучим музеєм не виходить, якщо в Києві нічого не складається, поїду подивлюся. 
 
Наступного дня зателефонувала власнику й приїхала в Радомишль. Це було ввечері, після роботи. Надворі вже стемніло. Господар ішов попереду з ліхтарем, завів мене в перше приміщення, і я побачила залу, засипану сміттям, із павутинням, що звисало зі стелі. Усе виглядало жахливо. Але водночас там був неймовірний солодкий запах патоки. У темряві квакали жаби, світив ліхтар, я руками розгрібала павутиння — і в той момент зрозуміла: мій музей буде тут. 
 
                 
                    #tdi_2  .td-doubleSlider-2 .td-item1 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1046.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_2  .td-doubleSlider-2 .td-item2 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1047.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_2  .td-doubleSlider-2 .td-item3 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1048.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_2  .td-doubleSlider-2 .td-item4 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1049.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_2  .td-doubleSlider-2 .td-item5 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1045.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                 
                
                    
                        
                           «Були тільки стіни. Але ці стіни були міцними» 
                            
                                1 з 5
                                
                                    
                                    
                                
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                            
                         
                     
                 
 
Буквально за тиждень я купила цей млин. Ціна була доступною, бо, по суті, там майже нічого не залишилося: будівля стояла без даху, без вікон, без дверей, без перекриттів, без обладнання. Були тільки стіни. Але ці стіни були міцними. 
 
Мене часто питають, чи був у мене бізнес-план, проєкт, кошторис. Ні. Не було ні бізнес-плану, ні проєкту, ні достатніх коштів. Але я чітко знала, що маю роботу, бізнес і що все, що заробляю, інвестую в Україну. 
 
Коли я придбала млин, практично перестала купувати ікони. Усі кошти пішли на будівлю: балки, підлога, стіни, каналізація, світло. Лише через три роки ми змогли поставити дах, бо перед тим треба було замінити перекриття. Потім — вікна, двері, інженерія. Загалом п’ять років тривала реставрація. Саме реставрація, не реконструкція: ми намагалися зберегти все автентичне, що там було. 
 
Одразу після купівлі я запросила друзів на суботник — виносити і вивозити сміття. Вони приїхали, подивилися і сказали: «Слухай, що ти робиш? Хто сюди поїде, в цей Радомишль? Це Бог знає де». А я відповідала: «Ну їдуть же в Умань — і до мене поїдуть». 
 
Володимир Н.: Коли це приблизно було? 
 
— 2006-й або 2007-й рік. Моя молодша донька Софійка народилася у 2006-му, і ми часто кажемо, що вони з музеєм майже однолітки. Можливо, якби я приїхала туди вдень, побачила гори сміття навколо — усе склалося б інакше. Але я побачила це місце саме вночі — і, напевно, в цьому теж щось було. 
 
«НАВІТЬ ЯКБИ Я ШУКАЛА ТАКЕ МІСЦЕ СПЕЦІАЛЬНО, Я Б ЙОГО НЕ ЗНАЙШЛА» 
 
Олена П.: Пані Ольго, якби ви тоді — у 2006 чи 2007 році, коли вперше приїхали в Радомишль увечері, — побачили сьогоднішній Замок-музей «Радомисль», що б вас найбільше здивувало? 
 
— Кожного разу, коли я приїжджаю в музей, я маю то саме відчуття, яке виникло і в перший день: відчуття, що там, на цьому місці, зупиняється мить, зникає хаос, суєта і формується час, наповнений змістом — кайрос, так називали його давні греки. 
 
Сьогодні багато людей, які в «Замок Радомисль» приїжджають, часто кажуть: «Таке відчуття, ніби ми десь у Європі, а не в Україні». Саме так і є — Україна завжди була Європою. 
 
Музей дає ще одне важливе відчуття: якщо ти справді чогось хочеш, якщо віриш у це і вкладаєш свою енергію, то навіть на смітнику можна зробити диво. І так само можна відроджувати всю Україну: якщо не дозволяти красти, брехати й миритися з тим, що «і так зійде». 

«Якщо ти справді чогось хочеш і вкладаєш у це свою енергію, навіть із руїни можна створити диво» 

Коли мені дуже важко боротися, надає сили розуміння того, що майже все, що зібрано в музеї, — це речі зі смітників і барахолок. Те, що колись було найціннішим у родині. Бо в українському домі не було нічого ціннішого за родову ікону. Вона була не просто річчю — вона була охоронцем родини. Але потім люди це викидали. 
 
Тому я дуже хочу, щоб нові покоління українців приїхали до музею. Щоб побачили це і зрозуміли: нам є чим пишатися. У нас є своя самобутність, своя глибина, своя пам’ять. І нам є що захищати і за що боротися.&nbsp; 
 
Володимир Н.: Під час реставрації були знахідки, які дозволили інакше побачити це місце? Можливо, щось вам запам’яталось… 
 
— Ми знаходили кам’яні ядра, ще середньовічні. Це була одна з найцікавіших знахідок, бо вона свідчила, що тут колись точилися бої. 
 
Територія взагалі була непроста. Раніше там було болото, русла річки в нинішньому вигляді не існувало. Ми вичищали його, перегороджували мішками з піском, працювали буквально по коліна в болоті. 
 
Але головним відкриттям для мене стало те, що тут була папірня Києво-Печерської лаври, заснована у 1612 році.&nbsp; Про цю місцину й раніше говорили як про папірню, район теж називався Папірнянським, але мало хто пояснював, звідки ця назва. 
 
Папірня проіснувала близько 80 років і була зруйнована в часи Руїни. Від неї майже нічого не залишилося, але коли заходиш у Камінну залу і бачиш стіни завтовшки півтора метра, розумієш: це нетипово для млина. Найімовірніше, частина цих мурів залишилася ще від давньої папірні. 
 
Коли я дізналася про це, вирішила її відродити. Ми вивчали старі гравюри, креслення, їздили в Таллінн, де працює подібна середньовічна папірня, і відновили виробництво паперу. Для мене це було важливо не як атракція, а як спосіб повернути історію місця. 
 
Олена П.: А чи бачите ви символізм у тому, що саме в Радомишлі колись була папірня Києво-Печерської лаври, а тепер тут музей української домашньої ікони? 
 
— Я абсолютно розумію, що все це відбувалося не просто так. Добре пам’ятаю день, коли витягнула свою першу ікону з калюжі. Пам’ятаю, як загорнула її в газету, взяла під пахву і сама себе запитала: «Що ти робиш? Навіщо тобі вона?» І відповідь прийшла миттєво: «З цього щось буде». Тоді ще не було ні колекції, ні музею, ні Радомишля. Але я знала, що зробила щось дуже правильне. 
 
Потім ми купили млин і змогли відродити там папірню. А вже згодом дізналися, що це місце є частиною Європейського культурного шляху Via Regia, який проходить через вісім країн. Сьогодні Замок-музей «Радомисль» внесений до Книги рекордів України як перший музей домашньої ікони і як відроджена історична папірня. Маємо й міжнародний диплом Європейського культурного шляху. 
 
Я завжди казала: навіть якби спеціально хотіла знайти місце з такою історією, такою пам’яттю і таким символізмом — я б його не знайшла. Мене ніби щось привело в Радомишль. Мабуть, і той понтон не випадково не пройшов через шлюзи. 
 
О. Богомолець про сакральність порогу в українській хаті. До тексту не включено 
 
«КОЛИ РУЇНА СТАЛА МУЗЕЄМ, ЇЇ ЗАХОТІЛИ ЗАБРАТИ» 
 
Олена П.: Ви не просто пристосували старий млин під музей, а поступово відкрили в ньому глибший історичний шар.&nbsp; 
 
— Саме так. І ще важливо, що вся будівля стоїть на скелі. У неї немає фундаменту в звичному розумінні: фундаментом є гранітна скеля. Будівля фактично виростає з цих гранітних порід і оточена водою. 
 
Це, до речі, стало частиною однієї абсурдної історії. Коли місцеві «царі» намагалися нас звідти вижити, було навіть рішення Радомишльського суду про заборону діяльності музею. Підстава — «у музеї немає фундаменту». Нам казали: піднімайте будівлю на крани, заливайте бетон. 
 
Було й рішення знести пам’ятник Єлисею Плетенецькому — перший в Україні пам’ятник архімандриту, який заснував папірню Києво-Печерської лаври. Усі ці рішення згодом скасували вищі інстанції, бо ми доводили їхню безпідставність: неможливо руйнувати історичну будівлю, яка понад сто років стоїть на гранітній скелі. 
 
Володимир Н.: Виходить, що поки це була занедбана будівля, вона нікому не була потрібна. А коли ви вклали туди кошти, відновили простір і стало видно майбутній музей, тоді з’явилися охочі це забрати? 
 
— Так. Це було пряме бажання забрати. Іншого пояснення немає. Людина прийшла й сказала мені: «Тебе тут не буде». Я відповіла: «Як це — не буде? Це моя власність, я купила її за свої гроші». А мені знову: «Тебе тут не буде. Ми тебе виживемо». 
 
Це було ще до відкриття музею. П’ять років тривали будівельні роботи, музею як такого ще не було, дороги нормальної не було, туристи туди ще не їздили. І буквально за місяць до відкриття почалися спроби нас вижити. 
 
Писалися кляузи, виходили замовні сюжети, вигадувалися абсолютно абсурдні речі. Але я не хочу надовго повертатися до цього. Я щаслива, коли мені просто не заважають. Допомагати мені не обов’язково, бо багато що можу зробити сама. Головне, щоб не заважали. 
 
Якби не мій чоловік і моя родина, я б, мабуть, не витримала. Бо це були п’ять років дуже жорсткого тиску: перевірки, повалені паркани, отруєні собаки, люди, які приїздили на територію, тодішня міліція, яка не реагувала на виклики. І я: одна з трьома дітьми, з охоронцем, на цій великій території. 
 
Володимир Н.: Для місцевих, мабуть, не було очевидно, що це стане тим музеєм, який вони бачать сьогодні. Хтось міг думати: буде ресторан, бар, кафе чи готель під вивіскою музею. Ті, хто хотів це забрати, напевно, теж бачили це не так, як ви? 
 
— Якщо подивитися з економічної точки зору: хто в Радомишлі може наповнити рестораном чи готелем 2500 квадратних метрів? Це площа тільки музею. Якщо не музей, то що там можна зробити? 
 
Ні, це було абсолютно свідомо. На той момент уже відбулося освячення пам’ятника Єлисею Плетенецькому, приїжджав Блаженніший Володимир. Тобто було зрозуміло, що це вже не просто занедбаний млин. 
 
Це було рейдерство, щоб забрати будівлю. Не музей, а саме будівлю. Для чого цим людям була така будівля я їм цього запитання не ставила. Але, знаєте, як Заратустра ділив людей на дві категорії: сіячі, які щось створюють, і воїни, які щось забирають. Воїни завжди чекають, поки сіяч щось виростить, щоб потім у нього це забрати. А далі вже вирішувати, що з цим робити. 
 
Немає в мене жодного бажання повертатися до цієї історії. Мене тоді підтримували родина і церква. Греко-католицька громада, Блаженніший Святослав, Патріарх Філарет, Кардинал Любомир Гузар. Блаженніший Володимир приїжджав на відкриття пам’ятника Єлисею Плетенецькому, Патріарх Філарет освячував папірню. А греко-католицька громада, коли не мала свого прихистку на Радомишльщині, служила в нашій каплиці Богородиці, що на вежі. 
 
Тому для мене це місце — не лише музей. Це місце української пам’яті й ідентичності. Недарма музей має назву «Душа України». 

«Ми відродили папірню не як атракцію, а як спосіб повернути історію цього місця» 

Олена П.: Пані Ольго, Малин також має потужну паперову історію. І поруч із Радомишлем це відкриває ширшу тему — не лише історію окремого замку чи окремого міста, а паперові історії Полісся загалом. Як ви думаєте, чи можна через історію паперу, папірень і книгодрукування по-новому розповідати про наш регіон? 
 
— Абсолютно. Бо папір у ті часи мав приблизно такий самий вплив, як сьогодні інтернет. Поясню, чому я так порівнюю. 
 
Ми ще пам’ятаємо життя до інтернету й соціальних мереж. І розуміємо, який вибух у комунікації дала їхня поява. Сьогодні людина, якщо хоче, має доступ майже до будь-яких знань. 
 
У давні часи, коли не було паперу й друкарства, існували лише рукописні книги. Щоб написати одну книгу, можна було витратити десять років життя, а прочитати її могли одиниці. Коли з’явилися папір і друкарство, знання стало можливим множити. Це був такий самий ривок для культурного, історичного й духовного простору, як для нас поява інтернету. 
 
                 
                    #tdi_3  .td-doubleSlider-2 .td-item1 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1018.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_3  .td-doubleSlider-2 .td-item2 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1029.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_3  .td-doubleSlider-2 .td-item3 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1030.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                 
                
                    
                        
                           Виготовлення паперу 
                            
                                1 з 3
                                
                                    
                                    
                                
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                            
                         
                     
                 
 
Звісно, папір спершу був дуже дорогим. Але що більше його виробляли, то доступнішим він ставав. І саме це змінювало світ: книга поступово переставала бути річчю для одиниць. 
 
Радомишльська папірня працювала лише близько 80 років, але саме на цьому папері друкувалися лаврські першодруки Києво-Печерської лаври. У часи Руїни папірню знищили, а вже наприкінці XIX століття архітектор Пекарський збудував на цьому місці млин. Механізм, по суті, залишався той самий — енергія води й колесо. 
 
Папір — інтернет середньовіччя 
 
Володимир Н. До слова, нещодавно в Києво-Печерській лаврі відбувалися заходи, присвячені Єлисею Плетенецькому. Вас запрошували? 
 
— Так, звісно, я була в Києво-Печерській лаврі. До того ж торік Єлисея Плетенецького канонізували як святого. У Лаврі була виставка, відбувалися заходи. 
 
А Радомишль сьогодні має перший і поки що єдиний в Україні пам’ятник Єлисею Плетенецькому.&nbsp; Ідея пам’ятника була така: ріка символізує життя, бо вона тече, і двічі в одну воду не зайдеш. Човен — це наша тілесність, те, з чим ми приходимо у світ. Книга символізує знання, за якими ми приходимо. А свіча, яку монах тримає в руці, — світло, яке ми маємо віддавати. Тобто людина приходить за знаннями і віддає своє світло. 
 
Володимир Н.: Це була ваша концепція пам’ятника? 
 
— Так. Ідея, образ і символіка були мої. Виконавцем став скульптор-монументаліст Владислав Волосенко. Не кожен може працювати з великою брилою граніту. Звісно, я сама так не зробила б, для цього потрібен майстер. Але задум, зміст і концепція пам’ятника — мої. 

«Радомишль сьогодні має перший і поки що єдиний в Україні пам’ятник Єлисею Плетенецькому» 

Олена П.: А чи відстежуєте ви статистику відвідувачів? Зокрема, цікаво, чи приїздять до вас люди з Малина та сусідніх громад? 
 
— Звісно, до нас постійно приїздять групи з різних громад. Окремої статистики саме по Малину я зараз не назву, але ми регулярно приймаємо людей туристів з усієї України. Для нас дуже важлива соціальна складова. Щотижня у музеї проходять безкоштовні екскурсії для родин загиблих, переселенців, військових. Часто звертаються голови громад, священники, військові частини — і ми завжди йдемо назустріч. До нас приходять поранені військові, діти, матері загиблих, родини, які втратили дім через війну. 
 
Раніше ми проводили День відкритих дверей для радомишлян — плануємо і в цьому році. З часом більшість місцевих уже побували в музеї, але ми й далі відкриті для громад і для тих, кому важливо побачити це місце не як туристичний об’єкт, а як частину власної історії. 
 
«КОЛИ ПОЧАЛАСЯ ВЕЛИКА ВІЙНА, МУЗЕЙ ЗАЛИШИВСЯ САМ НА САМ ІЗ КОЛЕКЦІЄЮ» 
 
Олена П.: Ви вже згадували про виклики приватного музею під час великої війни. З одного боку, ми бачимо зростання інтересу до культурної спадщини й української ідентичності. З іншого — чи мають такі приватні ініціативи реальну підтримку держави? 
 
— “Замок-музей Радомисль” має статус музею, неприбуткової організації. і ми не маємо фінансово підтримки від держави. Тому на все маємо заробити самі.&nbsp; Наведу простий приклад. Сьогодні ми платимо за електроенергію такий самий тариф, як пивзавод, — майже 17 гривень. Для музеїв немає жодних пільг. Ми зверталися, а нам відповідали: «Ну, ви ж були млином». Так, ми були млином. Але сьогодні це музей. 
 
Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми офіційно зверталися до Міністерства культури з проханням допомогти перевезти частину експонатів у безпечніше місце — на захід України, у монастир, у будь-яке приміщення чи підвал. Нам офіційно відмовили. Сказали: «Ви приватний музей, робіть, що вважаєте за потрібне». 
 
А що ми могли зробити? Директор музею, водій, перший помічник — усі пішли на війну, хтось був мобілізований, хтось пішов добровольцем. Не було ні коштів, ні транспорту, ні рук. Єдине, що ми змогли зробити жіночими силами, — перенесли частину ікон у трапезну, де дуже товсті стіни і майже немає вікон. Закрили це приміщення з надією, що хоча б щось збережеться. 
 
Перші два роки великої війни були для мене дуже важкими. Музей для мене&nbsp; як ще одна дитина. А твоє завдання: забезпечити дитині безпеку. При цьому до Білорусі зовсім близько, війська стояли неподалік. І ти розумієш: якщо в музей прилетить, залишаться тільки стіни. Бо всередині:&nbsp; дерево, полотно, ікони, дерев’яні перекриття. 
 
Сьогодні ми приймаємо туристів, які приїздять самостійно. Але від великих офіційних подій і фестивалів від початку повномасштабного вторгнення я свідомо відмовилася. Так, ми втрачаємо гостей і кошти. Але я не хочу наражати людей, музей і колекції на небезпеку. 
 
Володимир Н.: А приватна підтримка, спонсорська допомога є? Чи музей фактично тримається на вас? 
 
— Всі люди, які приходять у музей, сплачують за квитки, святкують весілля, дні народження, проводять тренінги, — саме вони допомагають музею існувати. Коли музей не працює, я утримую самостійно. Є бізнес, який працює, є кошти, які я інвестую, щоб підтримувати музей тоді, коли він не заробляє на себе. Так було під час ковіду, коли музей не міг працювати. Так було й під час війни, коли він був закритий. 
 
                 
                    #tdi_4  .td-doubleSlider-2 .td-item1 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1004.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_4  .td-doubleSlider-2 .td-item2 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1008.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_4  .td-doubleSlider-2 .td-item3 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1009.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_4  .td-doubleSlider-2 .td-item4 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1011.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_4  .td-doubleSlider-2 .td-item5 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1013.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_4  .td-doubleSlider-2 .td-item6 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1014.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_4  .td-doubleSlider-2 .td-item7 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1015.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_4  .td-doubleSlider-2 .td-item8 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1032.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                 
                
                    
                        
                           Музей став популярним місцем для світських заходів 
                            
                                1 з 8
                                
                                    
                                    
                                
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                            
                         
                     
                 
 
Наше завдання — щоб приходило більше людей, щоб всі діти україни приїхали до нас на екскурсію, ми підготували для них спеціальні навчальні програми. І ще важливо: у нас завжди є робота. Ми постійно шукаємо садівників, покоївок, екскурсоводів, спеціалістів для папірні. Якщо хтось хоче працювати, ми відкриті. 
 
Зараз у нас є івент-менеджерка з Радомишля, взяли молодого хлопця — координатора освітніх програм, теж радомишлянина. Наші адміністратори, екскурсоводи, майстри на папірні — переважно місцеві. Тому для мене музей — це не лише експозиція. Це ще й робота, досвід, можливості для людей із самого Радомишля. 
 
«У МІСТІ ПИШАЮТЬСЯ, ЩО МАЮТЬ НЕ ТІЛЬКИ ПИВЗАВОД» 
 
Олена П.: Як ви думаєте, за ці роки змінилося ставлення самих радомишлян до музею? Чи пройшла громада свою еволюцію — від недовіри до розуміння, що це важлива історія для міста? 
 
— Про це краще запитувати самих радомишлян. Але принаймні сьогодні я вже не думаю, що можливе повернення до того рейдерства, яке було на початку. Я сподіваюсь, що більшість радомишлян пишаються тим, що в їхньому місті є не лише пивзавод, а й музей, відомий на всю Україну. І не тільки на Україну — далі ми будемо просуватися в Європу. 
 
У нас працювало багато місцевих людей. Дехто згодом поїхав далі — хтось у готельний бізнес у Дубаї, хтось у Туреччину. Не всі хочуть залишатися в Радомишлі, але музей дає людям досвід, професію, інший горизонт. 
 
Олена П.: При замку працює і готель, про який ви щойно згадали. Він теж задумувався як частина цієї історії, а не просто як місце для ночівлі? 
 
— Наш готель також унікальний. Його занесено до переліку ста найкращих готелів України. Це історичний бутік-готель, у ньому лише десять номерів, і кожен номер — це маленький музей. 
 
                 
                    #tdi_5  .td-doubleSlider-2 .td-item1 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1024.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_5  .td-doubleSlider-2 .td-item2 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1025.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_5  .td-doubleSlider-2 .td-item3 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1026.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_5  .td-doubleSlider-2 .td-item4 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/IMG_1027.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                 
                
                    
                        
                           «Кожен номер — це маленький музей» 
                            
                                1 з 4
                                
                                    
                                    
                                
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                            
                         
                     
                 
 
Кожен із них присвячений одній із країн Via Regia — королівського шляху, який проходив через Європу. З кожної країни ми обрали людину, яка багато зробила для просвітництва. Наприклад, номер Йоган присвячений Німеччині та Йогану Гутенбергу, пов’язаному з розвитком друкарства. 
 
Коли я почала шукати ці імена, зіткнулася з тим, що всі вони були чоловічі. І це здалося мені жахливою несправедливістю. Я подумала: не може бути, щоб жінки не займалися просвітництвом. Тому свідомо почала шукати жіночі імена, і тепер у нас п’ять номерів мають чоловічі назви і п’ять — жіночі. 
 
Наприклад, іспанський номер називається Тереза: на честь святої Терези, сильної постаті, дипломатки, культурної амбасадорки, патронеси Іспанії. Французький номер має подвійну назву — Бернард і Анна. Це Бернард Клервоський, засновник ордену бернардинців, і Анна — королева Франції. 
 
У кожному номері є старовинна карта цієї країни, портрет, опис українською та англійською мовами, старовинні гобелени, меблі, люстри. Тобто це не просто готельний номер. Це ще один спосіб розповідати історію. 
 
Олена П.: В Україні не так багато місць, де музей настільки тісно поєднаний із самою історичною будівлею. У цьому сенсі Радомисль більше нагадує європейську модель — коли замок, музей, готель і культурний простір працюють разом. 
 
— У Європі таких прикладів справді багато. Але коли до нас приїжджали європейські експерти, вони сказали, що в певному сенсі ми навіть кращі. Звісно, були зауваження: дорога не така, сервіс не завжди такий, як хотілося б. Але вони казали: у Європі є замки і є музеї, а тут це поєднано. 
 
Звісно, формально ми є млином. «Замок-музей Радомисль» — це торгова назва. Її навіть не я придумала. Ще до відкриття люди приїжджали, дивилися й писали: «Були в замку в Радомишлі». Так воно і закріпилося. 
 
Але будівля справді має риси фортифікаційної споруди: вікна-бійниці, мури завтовшки півтора метра, вежа. Найімовірніше, частина цих мурів залишилася ще від папірні, бо млини не будували з такими стінами. Усе, що в будівлі з червоної цегли, — оригінальне. Добудовані лише два верхні поверхи вежі. Це було потрібно архітектурно, бо три корпуси сходяться саме в цій точці, і без вежі їхні дахи неможливо було правильно об’єднати. 
 
Володимир Н.: Ви згадували, що в Радомислі бували президенти України. А хто з гостей для вас особливо важливий? 
 
— Для мене найулюбленіший гість — Ліна Костенко. Також Іван Марчук — геніальний художник. Анатолій Гайдамака, Олександр Поліщук, Патріарх Філарет, Блаженніший Володимир, Блаженніший Святослав Шевчук, Кардина Любомир Гузар. У нас бували президенти: Віктор Ющенко, Леонід Кравчук, Петро Порошенко, а також — дипломатичні корпуси, багато знакових людей. 

Ольга Богомолець із Віктором Ющенком у «Замку-музеї Радомисль» 

Але найважливіше для мене — щоб туди їхали діти. Усі діти з України. Щоб вони відчули це місце сили, свою приналежність і свою відповідальність. 
 
Олена П.: Пані Ольго, а у вас є в замку якесь улюблене місце чи власний ритуал? Наприклад, чашка кави з певним краєвидом, місце, куди ви завжди приходите, коли приїздите? 
 
— Ви зараз питаєте про ритуали, а в мене радше будні Попелюшки. Я їду туди з машиною, повною речей: грамофони, платівки, розсада рослин. Шукаю, де знайти чорнозем. Хочу цього року закласти сад тізанів — українських пряних рослин, які ми часто забули, але з яких можна робити чайні церемонії й дегустації. 
 
Тиждень у залі протікає вода, сантехніків викликати не можу. Садівник приходить о шостій вечора, а опівночі я ще щось роблю в музеї, щоб підготувати нову експозицію. Тому мій головний ритуал — встигнути поспати. 
 
Зараз ми з директором почали інвентаризацію музею. Це величезна робота. Ікони, які я купувала, ідентифіковані й обліковані, кожна має номер. Але є ще десятки тисяч інших експонатів: глечики, речі побуту, предмети, які я колись привезла з барахолки, помила й поставила в експозицію. Думаю, нам потрібен щонайменше рік, щоб повністю описати музей на папері. Бо вживу він є, а на папері — ще не весь. 
 
«ЩОБ ДІТИ МОГЛИ ТОРКНУТИСЯ УКРАЇНИ РУКАМИ» 
 
Олена П.: Ви створювали музей не як простір «не чіпати руками». І, здається, саме це відкрило його для людей, які в інших музеях часто залишаються осторонь. 
 
— Так. Ми проводимо екскурсії для незрячих людей, підтримуємо фонд «Світло в тобі». Це почалося ще до великої війни й стало для мене дуже щемливою історією. 
 
Колись адміністратори подзвонили й сказали: «Ольго Вадимівно, нам телефонують із товариства сліпих і питають, чи правда, що у вашому музеї дозволяють торкатися експонатів». Бо на кожній екскурсії я завжди кажу: візьміть експонати в руки. Потримайте рушник, українську арфу, глечик. Відчуйте це. 
 
І люди з товариства сліпих сказали: «Ми ніколи не були в музеях, бо там нічого не можна чіпати. А якщо у вас можна — ми приїдемо». До нас приїхав цілий автобус незрячих людей. Ми спеціально зробили для них екскурсію, і тепер робимо це щороку. До нас приїздять діти зі шкіл для незрячих і військові, які втратили зір. 
 
Я таких щасливих дітей у житті не бачила. Вони світилися. Обіймали стовпи, торкалися амфор, глечиків і казали: «Ми знаємо, що це таке, але ніколи не могли побачити це пальцями». Вони бачать світ через пальці. І коли ти на це дивишся, сльози течуть самі. 
 
У нас є спеціальний макет музею, зроблений для незрячих: вони можуть торкнутися його, уявити форму будівлі, стіни, вежі, масштаб простору. 
 
Коли ти можеш бодай щось змінити в цьому світі на краще, створити простір, який відкриває людям новий досвід, тоді всі вороги залишаються десь осторонь. Я не хочу витрачати на них свою енергію. Для мене важливий рух вперед. Важливий сад тізанів, щоб українці могли спробувати чай із лофанту й згадати свої рослини, запахи, свою традицію. 

«Проводимо екскурсії для людей з інвалідністю, щоб музей був простором, відкритим для кожного» 

Володимир Н.: Якщо говорити про майбутнє, чи є у вас один амбітний план для Замку-музею «Радомисль», який ви дуже хотіли б реалізувати? 
 
— Я хочу, щоб після закінчення війни у “Замок-музей Радомисль” приїхади туристи з усього світу, доторкнулись до нашої культури, нашої історії, нашої самобутності. А ще хочу, що до музею приїхали всі українські діти, які можуть сюди доїхати. Щоб громади допомагали з автобусами, а ми зі свого боку готували для них програми. 
 
Зараз ми розробляємо екскурсії для різних класів — від молодшої школи до старших. Але для мене важливо не просто провести дітей залами й розповісти їм дати. Я хочу, щоб вони могли доторкнутися до нашої історії — руками, очима, пам’яттю. Щоб побачили, що Україна — це не абстракція з підручника, а жива культура, яку можна відчути. 
 
Бо сьогодні саме це дає силу жити, боротися, не спати під обстрілами, вірити в Україну і розуміти, заради чого ми стоїмо. Я дуже не хочу, щоб у нас виросли тільки діти війни. Я хочу, щоб виросли діти з гідністю, з пам’яттю, з чітким розумінням, що вони мають країну, яку варто любити й захищати. Це і є мій амбітний план. 
 
Розмовляли Володимир НЕЧИПОРЕНКО, Олена ПЕТРЕНКО]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38877</guid>
  </item>
  <item>
    <title>10 страв, які можна їсти після видалення каменів з нирок</title>
    <link>https://malyn.media/statti/promo/10-strav-iaki-mozhna-isty-pislia-vydalennia-kameniv-z-nyrok/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/statti/promo/10-strav-iaki-mozhna-isty-pislia-vydalennia-kameniv-z-nyrok/#comments</comments>
		    <pubDate>Mon, 20 Jul 2026 12:41:30 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Промо]]></category>		<description><![CDATA['Після операції з видалення каменів у нирках потрібно виконувати всі рекомендації лікаря та правильно харчуватись. У період реабілітації варто створити для себе легкий, поживний раціон, який не буде перевантажувати сечовидільну систему. Якщо ви робили&nbsp;лазерне видалення каменів з нирок ціна&nbsp;на яке є доступною для багатьох пацієнтів, то відновлення буде проходити швидше, ніж при звичайному оперативному втручанні. [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Після операції з видалення каменів у нирках потрібно виконувати всі рекомендації лікаря та правильно харчуватись. У період реабілітації варто створити для себе легкий, поживний раціон, який не буде перевантажувати сечовидільну систему. Якщо ви робили&nbsp;лазерне видалення каменів з нирок ціна&nbsp;на яке є доступною для багатьох пацієнтів, то відновлення буде проходити швидше, ніж при звичайному оперативному втручанні. А при дотриманні збалансованого харчування організм ще швидше зможе почати працювати у звичайному режимі, зменшиться ризик ускладнень і можливість повторного утворення каменів. Тому після подібних втручань фахівці радять уважно вибирати продукти і спосіб їх приготування. 
 
Чому правильне харчування таке важливе? 
 
Після видалення каменів нирки поступово відновлюють свої функції, але у цей час їх не потрібно перенавантажувати. Надмірна кількість солі, жирної їжі та продуктів із надлишком оксалатів негативно впливає на процес відновлення. У раціон пацієнта варто включити достатню кількість рідини, білка, овочів і круп. 
 
Основними принципами харчування мають бути: 
 

Вживання достатньої кількості чистої води. 
 
Обмеження споживання кухонної солі. 
 
Відмова від смажених і копчених страв. 
 
Споживання їжі невеликими порціями 4–5 разів на день. 
 
Узгодження дієти з рекомендаціями уролога.
 
 
Сучасні методи лікування, зокрема&nbsp;УХТ в урології, дозволяють ефективно позбавлятися каменів, однак саме правильний спосіб життя допомагає зберегти результат надовго. 
 
10 страв для комфортного відновлення 
 
До переліку страв, що можна їсти після видалення каменів з нирок, входять такі: 
 

Вівсяна каша на воді або нежирному молоці з фруктами. 
 
Овочевий суп-пюре без великої кількості спецій. 
 
Відварене куряче філе з гречкою. 
 
Парові котлети з індички з пшеничною кашею. 
 
Запечена нежирна риба та трішки запеченої картоплі. 
 
Гречана каша з тушкованими овочами. 
 
Омлет на пару. 
 
Запечені яблука з нежирним кисломолочним сиром. 
 
Рис із відвареними овочами та запеченою куркою. 
 
Варені яйця з ячною кашею і свіжим салатом.
 
 
Подібні страви легко засвоюються та забезпечують організм потрібними поживними речовинами, а також не викликають подразнення сечовидільної системи. Проте це лише загальні рекомендації, а у кожному конкретному випадку раціон може відрізнятись в залежності від типу каменів у пацієнта. 
 
Яких продуктів краще уникати? 
 
У процесі реабілітації рекомендовано тимчасово не вживати продукти, які можуть погіршити стан або сприяти повторному каменеутворенню. До таких належать: 
 

копченості та ковбасні вироби; 
 
страви з надмірною кількістю солі; 
 
жирне м&#8217;ясо; 
 
фастфуд; 
 
газовані солодкі напої; 
 
алкоголь; 
 
гострі спеції; 
 
надлишок шоколаду та міцної кави.
 
 
Регулярне спостереження у фахівця дає можливість контролювати процес відновлення та коригувати харчування за потреби. Клініка Мед-Атлант в Івано-Франківську пропонує найкращих спеціалістів, які підберуть рекомендації індивідуально відповідно до стану здоров&#8217;я пацієнта.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38879</guid>
  </item>
  <item>
    <title>Місто, що не бачить снів: Taras Keen присвятив нову пісню Києву</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/kultura/misto-shcho-ne-bachyt-sniv-taras-keen-prysviatyv-novu-pisniu-kyievu/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/kultura/misto-shcho-ne-bachyt-sniv-taras-keen-prysviatyv-novu-pisniu-kyievu/#comments</comments>
		    <pubDate>Sun, 19 Jul 2026 21:41:43 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Культура]]></category>		<description><![CDATA['Композиція «Київ — мій» поєднала романтику старої столиці, її сучасний ритм і воєнну реальність Малинський музикант Михайло Тараскін, який виступає під псевдонімом Taras Keen, випустив нову пісню «Київ — мій». Композиція присвячена українській столиці, яка зберігає свою красу й життєву силу попри російські обстріли. За словами музиканта, пісню він почав писати ще кілька років тому, [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Композиція «Київ — мій» поєднала романтику старої столиці, її сучасний ритм і воєнну реальність 
 
Малинський музикант Михайло Тараскін, який виступає під псевдонімом Taras Keen, випустив нову пісню «Київ — мій». Композиція присвячена українській столиці, яка зберігає свою красу й життєву силу попри російські обстріли. 
 
За словами музиканта, пісню він почав писати ще кілька років тому, однак тривалий час вона залишалася незавершеною. Повернутися до композиції автора спонукали масовані атаки росіян на Київ. 
 
                 
                    #tdi_6  .td-doubleSlider-2 .td-item1 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/taraskin_kyiv-3.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_6  .td-doubleSlider-2 .td-item2 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/taraskin_kyiv-4.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_6  .td-doubleSlider-2 .td-item3 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/taraskin_kyiv-2.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                 
                
                    
                        
                           Taras Keen презентував нову пісню «Київ — мій», присвячену українській столиці 
                            
                                1 з 3
                                
                                    
                                    
                                
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                            
                         
                     
                 
 
«Пісня “Київ — мій” була написана кілька років тому. І вона була тільки до половини — усе не доходили до неї руки. А коли росіяни почали більш масовано обстрілювати нашу столицю, я написав другий куплет», — розповів Taras Keen. 
 
«Загартоване місто у боротьбі,Бо святий Архангел на його гербі.Моє місто давно вже не бачить сни,Моє місто зі шрамами від війни,Моє місто з героями в унісон…» 
 
Саме у другій частині пісні з’явилися рядки про загартоване боротьбою місто, Архангела Михаїла на його гербі, безсонні ночі та воєнні шрами: 
 
Після завершення композиції музикант вирішив одразу зняти до неї відеокліп. Над відео працював режисер Дмитро Лайко. 
 
«Він зробив його просто неймовірно крутим», — зазначив автор. 
 
За задумом Taras Keen, пісня має показати Київ у кількох вимірах. З одного боку — як старовинне місто з історичними спорудами, пам’ятниками та багатою культурною спадщиною. З іншого — як сучасну європейську столицю, наповнену молодою енергією, новими ідеями та прогресивним духом. 
 
Водночас у композиції звучить і тема війни, яка змінила місто та життя його мешканців. 
 
«Ця пісня підкреслює романтику старовинного міста з його пам’ятниками видатним людям, історичними спорудами і водночас розповідає про дуже молоде, сповнене прогресивного й нового духу місто, на долю якого випала така печальна пора — війна», — пояснив музикант. 
 
Попри серйозну тему, композиція має мажорне звучання. За словами автора, воно покликане дарувати слухачам позитивні емоції та підтримувати настрій, з яким українці продовжують рухатися до перемоги. 
 


 
 
Пісня «Київ — мій» вийшла у липні 2026 року. Автором музики й тексту, а також виконавцем став Михайло Тараскін. Над аранжуванням, записом, зведенням і мастерингом працював RoGAleX. 
 
Над піснею працювали: Taras Keen — музика, текст і виконання; RoGAleX — продюсування, зведення, звук і мастеринг; Дмитро Лайко — режисер відеокліпу.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38861</guid>
  </item>
  <item>
    <title>Станція Малин та ненароджений посад «Константинів»</title>
    <link>https://malyn.media/blog/stantsiia-malyn-ta-nenarodzhenyy-posad-konstantyniv/</link>
	<dc:creator><![CDATA[vien]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/blog/stantsiia-malyn-ta-nenarodzhenyy-posad-konstantyniv/#comments</comments>
		    <pubDate>Sun, 19 Jul 2026 13:32:41 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Блоги]]></category>		<description><![CDATA['На станції Малин мало виникнути нове містечко, але… Передусім нагадаю, що станція Малин увійшла до складу міста лише у 1938 році. До того часу це було окреме поселення, яке належало то до Городищанської, то до Малинівської сільської ради. Саму станцію збудували на землях городищанського поміщика Костянтина Гіжицького у 1900-1902 роках. Є історія, яку в Малині [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['На станції Малин мало виникнути нове містечко, але… 
 
Передусім нагадаю, що станція Малин увійшла до складу міста лише у 1938 році. До того часу це було окреме поселення, яке належало то до Городищанської, то до Малинівської сільської ради. Саму станцію збудували на землях городищанського поміщика Костянтина Гіжицького у 1900-1902 роках. 
 
Є історія, яку в Малині мало знають. На станції мало виникнути нове містечко — посад Константинів. Для цього підготували всі відповідні документи та провели необхідні перевірки. Додаткові перевірки також не виявили перешкод. Та, схоже, спрацювали приватні інтереси сусідніх землевласників — Миклух і Маслових, які збіглися з інтересами єврейського товариства містечка Малин. 
 
У документах справи про посад Константинів чітко зафіксовано, що на той час думали міщани-євреї містечка Малин і яку позицію вони обстоювали. Вони подавали скарги, вимагали додаткових перевірок, але й ті порушень не виявили. Гіжицький усе підготував, виконав поставлені умови й мав свій бізнес-план. Та після довгих років пошуку своєї правди отримав резолюцію столичного начальника: відмовити. 
 
Миклухи та Маслови в цій справі не фігурують. Але є інші документи — анонімні доноси й різноманітні звернення, які в той самий період надсилали на Костянтина Гіжицького до різних установ. У них йому закидали то «неблагонадійність», то недостатню «нравственность», то ще що завгодно. 
 
У цій справі Миклухи та Маслови залишилися поза кадром. Однак їхню думку й позицію — прямо чи опосередковано — озвучили міщани-євреї Малина. 
 
Документи віднайшов в архівах і люб’язно поділився ними Анатолій Осадчий — дослідник історії села Городище. 
 
Далі — все мовою документів, в оригінальному написанні. Попри офіційний характер, документи читаються легко й водночас містять чимало відомостей про історію Малина загалом. 
 
 

Скан архівного документа 

КОНСТАНТИНОВЪ. РОЗШИФРОВКА АРХІВНОЇ СПРАВИ 1905–1906 РОКІВ 
 
Примітка до розшифровки 
 
Збережено мову й дореформену російську орфографію оригіналу. Розриви слів наприкінці рядків знято, абзаци відновлено за документом. Явні друкарські помилки не виправлялися. Закреслення та дописки передано лише там, де їх можна впевнено прочитати. Нерозбірливі місця позначено [нерозбірливо], сумнівне прочитання — знаком [?]. Архівні номери, короткі канцелярські помітки й підписи без розшифрованого прізвища подано вибірково. Документи подано в порядку їх розміщення в архівній справі. Для зручності читання текст, за можливості, поділено на абзаци.  
 
СКАН 1. ОБКЛАДИНКА СПРАВИ 
 
ДѢЛО «Объ устройствѣ при станціи Малинъ Кіево-Ковельской ж. д. на принадлежащей землевладѣльцу Дворянину Константину Николаевичу Гижицкому землѣ посада на правахъ городскаго поселенія съ присвоеніемъ ему наименованія «Константиновъ». 
 
Началось 24 Декабря 1905 года. Кончено 28/II 1906 года. Канцелярія Кіевскаго, Подольскаго и Волынскаго Генералъ-Губернатора. 
 
СКАНИ 2–4. ПОДАННЯ КИЇВСЬКОГО ГУБЕРНАТОРА 
 
МИНИСТЕРСТВО ВНУТРЕННИХЪ ДѢЛЪ &#8211; КІЕВСКІЙ ГУБЕРНАТОРЪ &#8211; ГУБЕРНСКОМУ ПРАВЛЕНІЮ, Отдѣленіе Строительное, Декабря 13 дня 1905 г., № 222 [?], г. Кіевъ. Кіевскому, Подольскому и Волынскому Генералъ-Губернатору. 
 
Дворянинъ Константинъ Николаевичъ Гижицкій возбудилъ ходатайство о разрѣшеніи устройства при ст. Малинъ Кіево-Ковельской желѣзной дороги, на принадлежащей ему землѣ, посада на правахъ городскаго поселенія, съ присвоеніемъ посаду наименованія «Константиновъ», при чемъ представилъ проектный планъ этого посада съ нивеллировочными профилями и топографическимъ описаніемъ мѣстности. 
 
Радомысльскій Уѣздный Исправникъ донесъ, что учрежденіе проектируемаго посада вызывается личнымъ желаніемъ Гижицкаго, а Врачебное Отдѣленіе Губернскаго Правленія, на основаніи произведеннаго Радомысльскимъ Уѣзднымъ и Малинскимъ участковымъ врачами осмотра предназначенной подъ посадъ мѣстности, дало заключеніе, что эта мѣстность въ санитарно-гигіеническомъ отношеніи вполнѣ пригодна для намѣченной цѣли, за исключеніемъ двухъ участковъ земли, совпадающихъ по плану: одного съ кварталомъ № 22 [?], съ принадлежащими къ нему улицами съ запада, сѣвера и востока, длиною 62 пог. саж. вдоль желѣзнодорожной линіи и шириною въ глубь квартала 26 пог. саж., всего 1612 кв. саж., и другого — съ кварталомъ подъ № 32, съ прилегающими къ нему улицами съ запада, сѣвера и востока, длиною 60 пог. саж. вдоль желѣзнодорожной линіи и шириною около 23 саж. въ глубь квартала, всего 1380 саж.; каковые участки, какъ низменные и сыроватые, должны быть признаны неподходящими для заселенія, и что мѣста подъ кладбища находятся на законномъ разстояніи и соотвѣтствуютъ своему назначенію. 
 
Затѣмъ, повѣренный общества мѣщанъ-евреевъ м. Малина, Радомысльскаго уѣзда, присяжный повѣренный Семенъ Замковъ [у фрагменті є закреслення й дописка] ходатайствуетъ объ отклоненіи просьбы Гижицкаго, на томъ основаніи, что, вслѣдствіе совершенно неправильнаго устройства желѣзнодорожной станціи Малинъ, на значительномъ разстояніи отъ мѣстечка того же наименованія и притомъ въ сырой мѣстности, мѣстечко это потеряло уже очень много въ своей доходности, такъ какъ измѣненіе, по этой причинѣ, направленія главнаго тракта уменьшило значительно торговые обороты мѣстечка, что гибельно отразилось какъ на интересахъ его населенія, состоящаго въ громадномъ большинствѣ изъ весьма бѣдныхъ мелкихъ торговцевъ, такъ и вотчинника мѣстечка; а если затѣмъ будетъ открытъ, по ходатайству Гижицкаго, еще новый городъ, то послѣдній окончательно уничтожитъ всѣ торговые обороты м. Малина, разоритъ мѣстныхъ жителей и нанесетъ также, вслѣдствіе неизбѣжнаго пониженія государственныхъ доходовъ отъ торговли въ м. Малинѣ, и казнѣ огромный ущербъ; означенное ходатайство Гижицкаго не обусловливается необходимостію и какими бы то ни было законными требованіями; устройство же новаго города проектируется вообще въ сырой и нездоровой мѣстности, въ коей, по заключенію Врачебнаго Отдѣленія, 3000 кв. саж. признаны безусловно негодными въ санитарномъ отношеніи для устройства города, и до настоящаго времени на устройство этого города еще не изъявили согласія ни сосѣдніе помѣщики Гижицкаго, въ томъ числѣ и вотчинникъ м. Малина, ни жители послѣдняго, ни сосѣдніе крестьяне, ни даже крестьяне, живущіе въ той мѣстности, гдѣ проектируется новый городъ, которые, будучи спрошены по этому дѣлу, безсомнѣнно, возбудятъ ходатайство о недопущеніи устройства въ сказанной мѣстности городскаго поселенія. Представляя объ изложенномъ на благоусмотрѣніе Вашего Высокопревосходительства, докладываю, что тѣ два участка, мѣрою до 3000 кв. саж., которые Врачебное Отдѣленіе признало негодными для заселенія, по проектному плану назначены подъ устройство нежилыхъ складовъ и что, не встрѣчая законныхъ препятствій къ учрежденію при ст. Малинъ Кіево-Ковельской желѣзной дороги посада на правахъ городскаго поселенія, съ присвоеніемъ посаду наименованія «Константиновъ», я, съ своей стороны, полагалъ бы ходатайство по этому предмету дворянина Гижицкаго признать заслуживающимъ удовлетворенія. 
 
Что же касается домогательства повѣреннаго общества мѣщанъ-евреевъ м. Малина, присяжнаго повѣреннаго Замкова, о неудовлетвореніи просьбы Гижицкаго, то таковое, по моему мнѣнію, не заслуживаетъ вниманія: во-первыхъ, потому, что учрежденіе въ установленномъ порядкѣ тѣхъ или иныхъ поселеній, вызываемое даже личными соображеніями предпринимателей, закономъ не возбраняется; во-вторыхъ, что признанные Врачебнымъ Отдѣленіемъ непригодными для заселенія два участка земли, мѣрою до 3000 кв. саж., составляютъ незначительную часть (около 1/200) всей предназначенной подъ устройство посада площади и это обстоятельство не можетъ служить достаточнымъ основаніемъ къ отклоненію ходатайства Гижицкаго, тѣмъ болѣе, что сказанные участки предположены исключительно для нежилыхъ складовъ; въ-третьихъ, что личные торговые интересы обывателей м. Малина нисколько не могутъ стѣснять такихъ же личныхъ интересовъ землевладѣльца Гижицкаго; въ-четвертыхъ, что Гижицкій, давая то или иное законное назначеніе принадлежащей ему землѣ, вовсе не обязанъ сообразоваться въ этомъ отношеніи съ желаніями своихъ сосѣдей и входить съ ними по этому поводу въ какія-либо соглашенія; и, наконецъ, въ-пятыхъ, что если, въ зависимости отъ учрежденія новаго посада при ст. Малинъ, торговые обороты м. Малина, а вмѣстѣ съ тѣмъ и цѣна на земли въ немъ уменьшатся, то ущербъ отъ этого пополнится торговлею вновь учреждаемаго посада. 
 
Новая желѣзная дорога неминуемо должна привлечь къ себѣ и промышленную и торговую жизнь данной мѣстности, а съ ней и развитіе существующаго и образованіе новыхъ поселковъ, примыкающихъ къ означенной дорогѣ, и потому препятствовать возникновенію новыхъ населенныхъ мѣстъ, для искусственной поддержки торговаго значенія другихъ мѣстъ, находящихся въ менѣе выгодныхъ условіяхъ, благодаря удаленности отъ желѣзной дороги, я считалъ бы безполезнымъ. 
 
Приложенія: проектъ посада, нивеллировочные профили и топографическое описаніе мѣстности (примітка: ці документи в архіві відсутні). Губернаторъ, Генералъ-Маіоръ [підпис]. Вице-Губернаторъ [підпис]. Губернскій Инженеръ [підпис]. Дѣлопроизводитель [підпис]. 

Скан архівного документа 

СКАН 5. РАПОРТ ПРО ЗБІР ДОДАТКОВИХ ВІДОМОСТЕЙ 
 
Его Высокопревосходительству Господину Кіевскому, Подольскому и Волынскому Генералъ-Губернатору. Старшаго чиновника особыхъ порученій, статскаго совѣтника, камергера Р. О. Оцовскаго-Круглика [?] 
 
РАПОРТЪ 
 
Согласно предложенію отъ 21 Декабря 1905 г. за № 1511, имѣю честь представить Вашему Высокопревосходительству дополнительныя свѣдѣнія по вопросу объ учрежденіи на правахъ городскаго поселенія посада «Константиновъ» на землѣ помѣщика К. Н. Гижицкаго около станціи Малинъ Кіево-Ковельской желѣзной дороги. 
 
Приложеніе: вся переписка съ планомъ и документами. Статскій Совѣтникъ, Камергеръ Р. Оцовскій-Кругликъ [?]. 10 Января 1906 года. г. Кіевъ. 
 
СКАНИ 6–8. ДОДАТКОВА ДОВІДКА ПРО МІСЦЕВІСТЬ, ЗАБУДОВУ, ОРЕНДУ ТА ВАНТАЖООБІГ 
 
При осмотрѣ участка земли мѣрою около 150 десятинъ, отведенной помѣщикомъ К. Н. Гижицкимъ, около ст. Малинъ Кіево-Ковельской желѣзной дороги, подъ проектируемый на правахъ городскаго поселенія посадъ «Константиновъ», оказалось, что этотъ участокъ имѣетъ поверхность слегка волнистую съ небольшою покатостью къ сѣверу и западу, къ обоимъ ручьямъ Щербовки (см. прилагаемый планъ).  
 
Верхній слой почвы на участкѣ всего посада толщиною около 5 вершковъ супесчаный, а нижній слой подпочвы песчаный; это послѣднее обстоятельство имѣетъ весьма важное значеніе для санитарныхъ условій предполагаемаго посада: статистика большихъ городовъ показала, что части ихъ, расположенныя на песчаной подпочвѣ, при одинаковыхъ остальныхъ условіяхъ, всегда отличаются меньшею заболеваемостью и смертностью ихъ обитателей по сравненію съ частями города, расположенными на глинистыхъ подпочвахъ.  
 
Существованіе такой подпочвы дѣлаетъ вполнѣ пригодными для жилыхъ строеній даже и тѣ 2 низменныхъ участка, мѣрою въ 3000 кв. саж. вдоль желѣзной дороги, о которыхъ говорится въ актѣ санитарнаго осмотра мѣстности подъ предполагаемый посадъ, произведеннаго въ 1902 году по распоряженію г. Кіевскаго Губернатора (см. копію акта, док. № I).  
 
На низменныхъ участкахъ въ 3000 кв. саж. въ данное время всюду сухо и на незапаханныхъ ихъ частяхъ имѣются молодые побѣги сосноваго лѣса. Всю мѣстность подъ предполагаемый посадъ можно считать вполнѣ обезпеченною въ отношеніи питьевой воды, что доказывается существующими уже колодцами съ прекрасной водой и весьма богатыми родниками ключевой воды въ нижней части сѣвернаго ручья Щербовки; эти родники заставляютъ предполагать, что на глубинѣ 8–10 саж. подъ всею площадью посада имѣется богатый водоносный слой.  
 
Весеннія воды не заливаютъ земель предполагаемаго посада. Въ настоящее время около 120 десятинъ земли, предназначенной подъ посадъ Константиновъ, обрабатываются колонистами, а 30 десятинъ обрабатываются самимъ помѣщикомъ К. Н. Гижицкимъ. 
 
17 дворовъ колонистовъ, разбросанныхъ по всему участку посада, владѣютъ землею по аренднымъ договорамъ, сдѣланнымъ 1 марта 1896 года на срокъ по 1 марта 1908 г. Сущность каждаго договора состоитъ въ томъ, что колонистъ платитъ г. Гижицкому по 3 руб. въ годъ за каждую десятину обрабатываемой земли, при чемъ онъ обязанъ выстроить за свой счетъ деревянный домъ, холодныя хозяйственныя постройки съ колодцемъ и завести фруктовый садъ, — все это по окончаніи контрактнаго срока безвозмездно поступаетъ въ собственность г. Гижицкаго.  
 
Дворъ каждаго колониста приблизительно состоитъ изъ жилаго дощатаго, оштукатуреннаго снаружи и внутри дома, состоящаго изъ комнаты и кухни, и изъ одного дощатаго сарая, — въ общемъ это постройки бѣдныя, указывающія на то, что ими колонисты не намѣрены обогащать помѣщика, у котораго они арендуютъ земли. Показанные на планѣ участки посада, ближайшіе къ желѣзнодорожной станціи Малинъ, уже разбиты на мѣстѣ и на одномъ изъ нихъ построенъ владѣльцемъ Гижицкимъ деревянный домъ со службами, а на другомъ имѣется домъ Михеля Когановскаго, который платитъ г. Гижицкому за 300 кв. саж. 80 руб. въ годъ и живетъ тамъ съ разрѣшенія губернскаго начальства уже шестой годъ. Въ случаѣ утвержденія плана посада Константиновъ К. Н. Гижицкій предполагаетъ до истеченія срока контракта съ колонистами сначала сдать подъ участки тѣ 30 десятинъ, которыя онъ въ настоящее время обрабатываетъ. 
 
На земляхъ предполагаемаго посада вдоль желѣзной дороги имѣется четыре лѣсныхъ склада, площадью отъ 50–200 кв. саж., за которые уплачивается г. Гижицкому по 35 коп. за кв. саж. въ годъ, и недавно открытъ пятый складъ исключительно для дровъ съ платой 16 2/3 коп. за кв. саж. въ годъ; тамъ же имѣется складъ для керосина, масла, соли, каменнаго угля и проч., съ платою за квадрат. саж. по 33 коп. въ годъ. О цѣнности земель около станціи Малинъ можно судить изъ слѣдующаго факта: священникъ м. Малина арендовалъ у крестьянъ двѣ десятины земли вдоль желѣзной дороги рядомъ съ землями предполагаемаго посада съ платою по 200 руб. въ годъ, а сдалъ эти десятины подъ лѣсные склады за цѣну по 500 руб. въ годъ. Что касается самой станціи Малинъ, то она на своихъ складахъ вдоль резервной желѣзной дороги взимаетъ по 12 коп. за кв. саж. въ мѣсяцъ подъ всякаго рода грузы и по 6 коп. въ мѣсяцъ подъ дрова и камень (см. докум. № II). 
 
Весь грузооборотъ станціи Малинъ составилъ въ 1904 г. 2.039.296 пуд. и въ 1905 г. — 2.155.477 пудовъ груза малой скорости всякихъ наименованій, первое мѣсто между которыми принадлежитъ лѣснымъ матеріаламъ. По количеству грузооборота станція Малинъ занимаетъ первое мѣсто на линіи Кіево-Ковельской желѣзной дороги: въ сутки количество товарныхъ поѣздовъ доходитъ до 10, съ среднимъ количествомъ товарныхъ вагоновъ въ прицѣпку и отцѣпку на самой станціи до 30 штукъ въ сутки.  
 
Весь районъ уѣзднаго города Радомысля, отстоящаго отъ станціи Малинъ на разстояніи 35 верстъ, пользуется этой станціей для отправки и полученія своихъ грузовъ. Изъ этого района за 1905 г. отправлено было: хлѣбныхъ грузовъ 481.350 пудовъ, масла и сыру въ г. Кіевъ 18.000 пудовъ, битаго скота въ г. Варшаву 22.500 пудовъ, живаго скота 1.568 головъ, гусей 3.600 шт., смолы и скипидару 80.000 пудовъ, древеснаго угля въ Одессу и Николаевъ 347.763 пудовъ.  
 
Кромѣ того услугами станціи Малинъ пользуются слѣдующія ближайшія промышленныя заведенія: въ 9 верстахъ отъ станціи лѣсопильный заводъ Городищенскихъ купцовъ Лурье и Эпштейна съ годовымъ оборотомъ въ 125.000 руб.; въ 8 верстахъ отъ станціи — Любовичскій лѣсопильный заводъ купца Бухта, съ годовымъ оборотомъ въ 200.000 руб.; въ 4 верстахъ — шпальный заводъ купца Мороза и вновь открытая лѣсопильня [нерозбірливо]; въ 4 верстахъ отъ станціи, въ м. Малинѣ, [нерозбірливо] бумажная [фабрика/заведеніе — нерозбірливо].  
 
Вышеописанная дѣятельность станціи Малинъ подтверждаетъ такую увѣренность [рукописна дописка: «а учрежденіе посада представляется благоразумнымъ и своевременнымъ»]. 
 
Само мѣстечко Малинъ имѣетъ около 5200 душъ обоего пола, преимущественно евреевъ, съ 80 магазиновъ и лавочекъ, дѣлающихъ въ годъ оборотъ не менѣе чѣмъ на 500.000 руб. Прошлымъ лѣтомъ м. Малинъ совершенно выгорѣло, сгорѣло всего 383 дома; въ данный моментъ мѣстечко сильно отстраивается вновь. Цѣны на земли въ мѣстечкѣ, кромѣ чиншеваго права, существуютъ по арендамъ отъ 1/2 до 3 коп. въ годъ за кв. саж. и на вѣчное владѣніе отъ 2 до 5 1/2 руб. за кв. саж. (см. докум. № 6). Какъ видно изъ прилагаемаго удостовѣренія (см. докум. № 6), помѣщикъ К. Н. Гижицкій имѣетъ въ виду сдавать въ арендное пользованіе по добровольному соглашенію земли на посадѣ Константиновъ не ниже 5 коп. за кв. саж. въ годъ и срокомъ не менѣе чѣмъ на 10 лѣтъ. 
 
Представленный К. Н. Гижицкимъ планъ посада Константиновъ совершенно соотвѣтствуетъ дѣйствительности съ опредѣленными на мѣстѣ границами. 
 
Согласно примѣчанію къ ст. 177 строит. устава (св. зак. т. XII, ч. I, изд. 1900 года), планъ посада Константиновъ подлежитъ ВЫСОЧАЙШЕМУ утвержденію; надпись этого плана и масштабъ высотъ на профиляхъ не соотвѣтствуетъ утвержденной 25 февраля 1870 года г. Министромъ Внутреннихъ Дѣлъ инструкціи, разосланной для руководства при циркулярѣ отъ 10 марта 1870 года за № 66.  
 
Несмотря на то, что эта инструкція составлена была до изданія городового положенія, она остается, согласно ст. 78–79 город. положенія, и до настоящаго времени въ полной силѣ для руководства; согласно этой инструкціи проектируемый планъ посада, какъ и прочіе чертежи, должны быть засвидѣтельствованы Губернаторомъ и членами строительнаго отдѣленія Губернскаго Правленія. 
 
Статскій Совѣтникъ, Камергеръ Р. Оцовскій-Кругликъ [?]. 10 Января 1906 года, г. Кіевъ. 

Скан архівного документа 

СКАНИ 8–9. АКТ САНІТАРНОГО ОГЛЯДУ 1902 РОКУ  
 
АКТЪ 
 
1902 года Мая 6 дня. Вслѣдствіе предложенія Кіевскаго Губернскаго Правленія, по Врачебному Отдѣленію, отъ 20-го Марта сего года, за № 7113, И. Д. Радомысльскаго Уѣзднаго Врача [ім’я нерозбірливе], совмѣстно съ Малинскимъ Участковымъ Врачомъ Радомысльскаго уѣзда [ім’я нерозбірливе], въ присутствіи Пристава 3-го стана того же уѣзда [нерозбірливо] и при бытности помощниковъ [імена частково нерозбірливі], произвели осмотръ мѣстности на землѣ Городищскаго имѣнія, Малинской волости, 3-го стана, Радомысльскаго уѣзда, Кіевской губерніи, помѣщика, дворянина Константина Николаевича Гижицкаго, при станціи Малинъ Кіево-Ковельской желѣзной дороги, на которой владѣлецъ, помѣщикъ Гижицкій, предполагаетъ устроить посадъ Константиновъ. Осмотръ мѣстности производился съ цѣлью опредѣленія санитарнаго состоянія ея: несырая ли она, низменная, каковы условія почвенныя, какъ глубоко находится почвенная вода, какова почва и проч. 
 
По осмотру оказалось: вся мѣстность предполагаемаго посада имѣетъ общей площади около 150 десятинъ и въ разрѣзѣ представляетъ склонъ выпуклаго [читання сумнівне]. Мѣстность высокая, сухая, хорошо нивелированная, прилегающая къ линіи отчужденія Кіево-Ковельской дороги. На протяженіи около [нерозбірливо] погонныхъ саженей имѣется около 3000 квадратныхъ саженей, которыя представляютъ низменность и сыроватость. Верхній слой почвы около 5 вершковъ, супесчаный; нижній слой — подпочва песчаный. [Кілька рядків про рівень ґрунтових і весняних вод нерозбірливі.] 
 
Кладбища — христіанское и еврейское, предполагаемыя для предполагаемаго посада, обозначенныя на планѣ, находятся отъ посада и линіи Кіево-Ковельской желѣзной дороги на разстояніи около 300 саженей, на возвышенномъ, ровномъ, сухомъ мѣстѣ и на супесчаной почвѣ. 
 
МНѢНІЕ И ЗАКЛЮЧЕНІЕ ВРАЧЕЙ 
 
На основаніи данныхъ осмотра мѣстности, предназначенной для учрежденія на ней посада Константиновъ, слѣдуетъ заключить, что мѣстность эта въ санитарно-гигіеническомъ отношеніи вполнѣ пригодна для учрежденія такого посада, за исключеніемъ небольшого участка, мѣрою около 3000 квадратныхъ саженей, расположеннаго вдоль линіи отчужденія Кіево-Ковельской желѣзной дороги, который, какъ болѣе низменный и сыроватый, оказывается въ этомъ случаѣ неудобнымъ для вышеуказанной цѣли. Владѣлецъ этой мѣстности г. Гижицкій намѣренъ привести этотъ участокъ въ удобный для заселенія видъ поднятіемъ насыпью земли, въ общемъ около 600 кубическихъ саженей. Подъ кладбища для предполагаемаго посада находятся отъ посада Константиновъ и линіи Кіево-Ковельской желѣзной дороги на законномъ разстояніи, въ мѣстности высокой, удобной въ санитарно-гигіеническомъ отношеніи. 
 
Підписи лікарів та присутніх — частково нерозбірливі. 
 
СКАНИ 9–10. ДОВІДКА СТАНЦІЇ МАЛИН ПРО ВАНТАЖІ (РУКОПИС; ЧАСТКОВО НЕРOЗБІРЛИВА) 
 
М. П. С. &#8211; ЮГО-ЗАПАДНЫЯ ЖЕЛѢЗНЫЯ ДОРОГИ &#8211; СЛУЖБА ДВИЖЕНІЯ. Станція МАЛИНЪ 
 
Его Высокоблагородію [нерозбірливо]. Вслѣдствіе письма Вашего отъ [дата нерозбірлива] имѣю честь Вам сообщить, что общій грузооборотъ станціи Малинъ составилъ въ 1904 году — грузовъ 2.039.296 пуд., въ 1905 — 2.155.477 пуд.; грузовъ большой/малой скорости всякихъ наименованій, первое мѣсто между которыми принадлежитъ лѣснымъ грузамъ. За право отвода мѣста подъ склады взимается плата за каждую квадратную сажень [далі частково нерозбірливо; у довідці на сканах 6–8 наведено: 12 коп. на місяць під різні вантажі та 6 коп. під дрова й камінь]. 
 
Кінцівка листа й підпис начальника станції частково нерозбірливі. 
 
СКАНИ 10–11. РІШЕННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ 
 
М. В. Д. &#8211; ГЛАВНОЕ УПРАВЛЕНІЕ ПО ДѢЛАМЪ МѢСТНАГО ХОЗЯЙСТВА &#8211; ОТДѢЛЪ ГОРОДСКОГО ХОЗЯЙСТВА. I-е Дѣлопроизводство, 9 Февраля 1906 г., № 1226 [?], На № 1214–1906 г. Кіевскому, Подольскому и Волынскому Генералъ-Губернатору. 
 
Имѣю честь увѣдомить Ваше Высокопревосходительство, что, въ виду сообщенныхъ Вами данныхъ, я и съ своей стороны, согласно съ Вашимъ заключеніемъ, признаю ходатайство дворянина Гижицкаго о разрѣшеніи устройства при ст. Малинъ Кіево-Ковельской желѣзной дороги, на принадлежащей ему землѣ, посада на правахъ городскаго поселенія, какъ не вызываемое потребностями мѣстнаго населенія, подлежащимъ отклоненію. 
 
За Министра Внутреннихъ Дѣлъ, Начальникъ Главнаго Управленія [підпис; прізвище схоже на «Р. Берендсъ»]. Исп. об. Управляющаго Отдѣломъ [підпис].  

Скан архівного документа 

Джерело: Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Ф. 442. Оп. 658. Спр. 229. 
 
 
 
Від автора 
 
У справі неодноразово згадуються план майбутнього посада, нівелювальні профілі та топографічний опис місцевості. Однак самих картографічних документів у ній, на жаль, немає. Можливо, вони зберігаються окремо або потрапили до іншої справи. Є надія, що колись знайдуться. Дорогу здолає той, хто йде. 
 
Окремого дослідження потребує світоглядне протистояння між проросійськими Миклухами й Масловими, з одного боку, та родиною Гіжицьких — з іншого.  
 
Нагадаємо, вітчимом Костянтина Гіжицького був Михайло Левченко — український лексикограф та етнограф, член «Старої громади», співробітник журналу «Основа», який у 1874 році видав «Опытъ русско-украинскаго словаря» — перший російсько-український словник, що мав, за словами Бориса Грінченка, «запомогти нашій помоскаленій інтелігенції вивчити свою мову».]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38834</guid>
  </item>
  <item>
    <title>Як відрізнити легального кредитора від шахраїв у 2026 році: покрокова перевірка</title>
    <link>https://malyn.media/statti/promo/yak-vidriznyty-lehalnoho-kredytora-vid-shakhraiv-u-2026-rotsi-pokrokova-perevirka/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/statti/promo/yak-vidriznyty-lehalnoho-kredytora-vid-shakhraiv-u-2026-rotsi-pokrokova-perevirka/#comments</comments>
		    <pubDate>Sun, 19 Jul 2026 12:15:00 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Промо]]></category>		<description><![CDATA['Ринок мікрофінансування у 2026 році жорстко контролює НБУ, та саме через це аферисти стали винахідливішими. У месенджерах вони видають себе за знайомі компанії, а водночас копіюють справжні сайти, щоб виловлювати дані через фішинг. Ознаки легальної фінансової компанії: ліцензія, реєстр НБУ та прозорість сайту Яскравий дизайн, професійні фото й тисячі лайків під рекламою у Facebook нічого [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Ринок мікрофінансування у 2026 році жорстко контролює НБУ, та саме через це аферисти стали винахідливішими. У месенджерах вони видають себе за знайомі компанії, а водночас копіюють справжні сайти, щоб виловлювати дані через фішинг. 
 
Ознаки легальної фінансової компанії: ліцензія, реєстр НБУ та прозорість сайту 
 
Яскравий дизайн, професійні фото й тисячі лайків під рекламою у Facebook нічого не свідчать про надійність установи. Право видавати кошти підтверджує єдине — запис у Комплексній інформаційній системі НБУ &#8211; kis.bank.gov.ua. 
 
Перш ніж залишати паспортні дані, огляньте сам майданчик за кількома обов&#8217;язковими маркерами: 
 

Розгорнутий «підвал» сайту з повними юридичними даними, а не одна кнопка «Оформити». 
 
Код ЄДРПОУ фінкомпанії поряд із повним найменуванням формату ТОВ «ФК&#8230;». 
 
Номер ліцензії НБУ та дата її видачі без розмитих формулювань. 
 
Окремий розділ «Розкриття інформації» з документами про захист прав споживачів.
 
 
Коли людина шукає онлайн вирішення фінансових питань, погляд ковзає повз ці дрібні рядки внизу сторінки. А дарма, бо саме тут ховається різниця між справжньою установою та підробкою. Суму, на яку відкривають кредитний ліміт, сумлінна компанія завжди показує поряд із реальною вартістю послуги. 
 
Приклад такого підходу є на сайті&nbsp;https://lovilave.com.ua/&nbsp;— унизу сторінки стоїть повне найменування компанії з датою ліцензії НБУ, а поруч ведуть живі посилання на розкриття інформації та захист прав споживачів.&nbsp; 
 
На сайті легального кредитора варто знайти й опис того, як влаштована верифікація через BankID, перш ніж кошти зайдуть на картку. Ця процедура є законодавчою вимогою, а не забаганкою окремого сервісу. Поряд варто шукати й опис того, чим забезпечується захист інформації, яку ви передаєте. Відсутність цих пунктів — привід одразу засумніватися. І тільки після таких гарантій доречно розглядати конкретну умову, як-от перша позика та її вартість. 
 
Закон №3498-IX тримає сукупну денну плату за користування коштами на рівні 1%, і ця стеля охоплює всі комісії разом. Коли невідомий сайт обіцяє менше формальностей в обмін на 2–3% щодня, він уже працює поза правовим полем. Станом на 1 липня 2026 року в реєстрі НБУ налічувалося 389 фінансових компаній, тож перевірити в цьому переліку потрібну назву нескладно. 
 
«Чорні кредитори» та онлайн-шахраї: червоні прапорці 2026 року 
 
Тіньові гравці діють за впізнаваними шаблонами, і якщо знати їхній почерк, обман видно ще до заповнення анкети. Ось три схеми, які найчастіше спрацьовують проти українців цьогоріч: 
 

Аферист просить перерахувати 200–500 грн начебто за «перевірку картки», «послуги нотаріуса» чи «страховку договору» ще до видачі позики. Ліцензований кредитодавець утримує свою винагороду з тіла боргу й ніколи не бере ані копійки авансом.
 
 
 
 

Безликий бот у Telegram чи Viber, за яким немає ні сайту, ні юридичних реквізитів, вивуджує фото паспортів, а далі перепродає їх у даркнеті. За таким каналом спілкування не стоїть жодна зареєстрована структура.
 
 
 
 

Сервіс, що обіцяє гроші «без жодних перевірок», порушує закон, адже сувора ідентифікація особи обов&#8217;язкова для кожного легального гравця в межах фінансового моніторингу. Пропозиція переказати кошти просто за знімком картки означає фішинг або відвертий збір персональних даних.
 
 
 
 
Коли з вас витягують код підтвердження зі SMS, за цим стоїть спроба залізти у ваш рахунок, бо жоден банк чи кредитор не питає одноразові паролі в листуванні. Обіцянка стовідсоткового схвалення без огляду на кредитну історію суперечить самій логіці оцінки ризиків, яку ліцензований гравець зобов&#8217;язаний проводити. Пропозиція позики, якої ви не замовляли, що надходить дзвінком чи повідомленням від незнайомого номера, зазвичай веде на підроблену сторінку для виманювання реквізитів картки та сканів документів. 

 

Не сприймайте анонімність як турботу про вашу зручність. Насправді все навпаки — без обов&#8217;язкової перевірки особи нелегал нічим не ризикує перед законом і зникає безкарно. 
 
Чек-лист безпечного позичальника перед оформленням мікропозики 
 
Щоб не тримати всі ці правила в голові, звіряйтеся з коротким алгоритмом щоразу, коли натрапляєте на незнайомий ресурс. Чотири дії заберуть менше двох хвилин: 
 

Натрапивши на сервіс, спустіться в самий низ сторінки й відшукайте там код ЄДРПОУ, а коли його в підвалі немає — загляньте в розділи «Розкриття інформації», «Про компанію» чи в текст кредитного договору. 
 
Відкрийте КІС НБУ &#8211; kis.bank.gov.ua, уведіть цей код або назву та переконайтеся, що статус ліцензії позначено як «Діюча». 
 
Прочитайте «Паспорт споживчого кредиту» повністю ще до того, як уведете код підтвердження зі SMS. 
 
Киньте оком на адресний рядок браузера — поруч з адресою має світитися замок і стояти префікс https://, інакше перед вами двійник відомого бренду.
 
 
Якщо гроші вже переказані або документи потрапили зловмиснику, дійте без зволікань. Заблокуйте картку в застосунку банку, оновіть паролі від усіх кабінетів і залиште звернення для кіберполіції на порталі ticket.cyberpolice.gov.ua. Паралельно повідомте про нелегальний ресурс Нацбанк через форму звернень на bank.gov.ua, щоб регулятор урахував скаргу. 
 
Ця пам&#8217;ятка не гарантує стовідсоткового захисту, але прибирає найгрубіші пастки. Перевірка ліцензії та звірка реквізитів забирають кілька хвилин, а от поспіх наосліп коштує і грошей, і злитих у чужі руки документів. Фінансова обачність варта більше, ніж кілька зекономлених хвилин.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38872</guid>
  </item>
  <item>
    <title>Газ чи бензин: що вигідніше у 2026 році</title>
    <link>https://malyn.media/statti/promo/haz-chy-benzyn-shcho-vyhidnishe-u-2026-rotsi/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/statti/promo/haz-chy-benzyn-shcho-vyhidnishe-u-2026-rotsi/#comments</comments>
		    <pubDate>Sun, 19 Jul 2026 11:08:30 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Промо]]></category>		<description><![CDATA['Вартість пального залишається однією з найбільших статей витрат для автовласників, тому питання, що вигідніше — газ чи бензин, у 2026 році не втрачає актуальності. Особливо це стосується тих, хто щодня користується автомобілем, працює за кермом або регулярно здійснює далекі поїздки. Навіть невелика різниця у вартості літра пального за місяць може перетворитися на суттєву економію. Саме [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Вартість пального залишається однією з найбільших статей витрат для автовласників, тому питання, що вигідніше — газ чи бензин, у 2026 році не втрачає актуальності. Особливо це стосується тих, хто щодня користується автомобілем, працює за кермом або регулярно здійснює далекі поїздки. Навіть невелика різниця у вартості літра пального за місяць може перетворитися на суттєву економію. 
 
Саме тому все більше водіїв замислюються над встановленням газобалонного обладнання. Проте кінцева вигода залежить не лише від ціни газу, а й від багатьох інших чинників: пробігу автомобіля, технічного стану двигуна, правильно підібраного обладнання та його налаштування. 
 
Від чого залежить економія 
 
Порівнюючи газ і бензин, важливо враховувати не лише вартість одного літра. Автогаз коштує дешевше, однак його витрата зазвичай трохи більша. Саме тому доцільніше рахувати не ціну пального, а вартість поїздки на 100 кілометрів. 
 
На кінцевий результат впливають кілька основних факторів: 
 

співвідношення цін на бензин і газ; 
 
середня витрата кожного виду пального; 
 
щомісячний пробіг автомобіля.
 
 
Не менш важливим є стиль керування. Часті розгони, рух у заторах, короткі поїздки та активне використання кондиціонера збільшують витрати незалежно від того, на якому пальному працює автомобіль. Крім того, справність паливної системи та якісне налаштування газового обладнання безпосередньо впливають на економічність. 
 
Сучасне&nbsp;ГБО 4 від MRC Systems&nbsp;розроблене з урахуванням особливостей новітніх двигунів і дозволяє забезпечити точне дозування газу, стабільну роботу мотора та мінімізувати перевитрату пального за умови правильного встановлення й налаштування. 
 
Як правильно розрахувати вигоду 
 
Щоб оцінити реальну економію, достатньо помножити середню витрату пального на його актуальну вартість. Наприклад, якщо автомобіль споживає 8 літрів бензину на 100 км, а літр коштує близько 75 гривень, то така поїздка обійдеться приблизно у 600 гривень. 
 
Для автомобіля з ГБО витрата може становити близько 9–9,5 літра газу. Якщо середня ціна автогазу дорівнює 45 гривням за літр, то аналогічна відстань коштуватиме приблизно 410–430 гривень. Таким чином, економія може досягати майже 200 гривень на кожні 100 кілометрів пробігу. 
 
При щомісячному пробігу 1500–2000 км різниця вже стає відчутною та дозволяє поступово компенсувати витрати на встановлення обладнання. 
 
Коли встановлення ГБО окупається швидше 
 
Найбільшу вигоду отримують водії, які багато користуються автомобілем. Якщо пробіг перевищує 2000 км на місяць, окупність газового обладнання настає значно швидше. Для тих, хто використовує автомобіль лише зрідка, термін повернення вкладених коштів буде довшим. 
 
Водночас важливо правильно підібрати комплект обладнання під конкретний двигун. Якість редуктора, форсунок, електронного блока керування та професійне налаштування безпосередньо впливають на витрату газу і комфорт експлуатації. 
 
Які витрати потрібно враховувати 
 
Під час оцінки економічної доцільності необхідно враховувати не лише вартість встановлення ГБО, а й подальше технічне обслуговування. До регулярних процедур належать заміна газових фільтрів, перевірка герметичності системи, діагностика форсунок, контроль роботи редуктора та періодичне коригування налаштувань. 
 
Такі роботи допомагають підтримувати стабільну роботу двигуна, уникати перевитрати газу та продовжують ресурс усіх компонентів системи. 
 
Що вигідніше у 2026 році 
 
Для більшості автомобілістів із середнім або великим пробігом використання газу залишається економічно вигіднішим рішенням. Особливо це актуально для автомобілів, які щодня експлуатуються в міських умовах, використовуються для роботи, перевезень або регулярних міжміських поїздок. 
 
Якщо ж автомобіль використовується рідко або власник не планує довго ним користуватися, бензин може залишатися більш практичним варіантом. Саме тому перед встановленням ГБО варто оцінити власний пробіг, особливості експлуатації та потенційну окупність. 
 
Ознайомитися з оригіналом статті можна за посиланням&nbsp;https://mr-c.systems/uk/gaz-chi-benzin-sho-vigidnishe-u-2026-roci.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38836</guid>
  </item>
  <item>
    <title>Ірша міліє: гідрологи оцінили стан річок Житомирщини</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/dovkillya/irsha-miliie-hidrolohy-otsinyly-stan-richok-zhytomyrshchyny/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/dovkillya/irsha-miliie-hidrolohy-otsinyly-stan-richok-zhytomyrshchyny/#comments</comments>
		    <pubDate>Fri, 17 Jul 2026 17:30:06 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Довкілля]]></category>		<description><![CDATA['У липні одразу кілька річок Житомирщини показали критично низьку водність — місцями води було в кілька разів менше за норму У першій половині липня води в Ірші було в кілька разів менше, ніж зазвичай у цей період. Подібну ситуацію гідрологи зафіксували й на інших річках, що протікають територією Житомирської області. Про це повідомив Український гідрометеорологічний [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['У липні одразу кілька річок Житомирщини показали критично низьку водність — місцями води було в кілька разів менше за норму 
 
У першій половині липня води в Ірші було в кілька разів менше, ніж зазвичай у цей період. Подібну ситуацію гідрологи зафіксували й на інших річках, що протікають територією Житомирської області. 
 
Про це повідомив Український гідрометеорологічний центр за результатами оцінки водності основних річок України за перші 15 днів липня 2026 року. 
 
На Ірші у створі гідрологічного поста Українка водність становила лише 21–32% від норми. Це означає, що обсяг води, який проходив річкою, був приблизно утричі-вп’ятеро меншим за звичайний для цього часу. 
 
Такий показник ще не означає, що на Ірші вже офіційно зафіксували маловоддя. Водночас він наблизився до межі, за якою фахівці говорять про гідрологічну посуху. 
 
Під час оцінки гідрологи враховують не лише видимий рівень води, а й середні витрати води — тобто її обсяг, який проходить через певну ділянку річки за одиницю часу. Саме цей показник дає змогу порівняти нинішній стан річки з багаторічною нормою. 
 
Низька водність зафіксована і на Тетереві, який також протікає Житомирщиною. Біля гідрологічного поста Іванків вона становила 21–32% від норми — так само, як і на Ірші. 
 
Ще складніша ситуація склалася на Случі. Біля Звягеля та Сарн водність становила лише 15–17% від звичайного показника. На цих ділянках гідрологи вже зафіксували маловоддя. 
 
Критично низькими були показники й на Уборті. Біля Рудні-Іванівської та Перги водність коливалася від 10% до 18% від норми. Це означає, що місцями в річці проходило майже вдесятеро менше води, ніж зазвичай. 
 
Загалом зниження водності у першій половині липня спостерігалося на більшості річок України. Особливо складною ситуація була на окремих ділянках Прип’яті, Горині, Західного Бугу, Південного Бугу та Дністра, де показники становили лише 10–18% від норми. 
 
Водночас на частині річок водність залишалася близькою до звичайної. Зокрема, такі показники зафіксували на окремих ділянках Горині, Псла, Ворскли та Самари. На Інгульці біля Кривого Рогу водність, навпаки, значно перевищувала норму. 
 
Гідрологи зазначають, що тривале маловоддя може впливати на стан річкових екосистем, якість води та умови життя водних організмів. Крім того, низька водність може створювати проблеми для населених пунктів, підприємств і господарств, які використовують воду з річок. 
 
За оцінкою Укргідрометцентру, водність нижча за середні багаторічні показники наймаловоднішого місяця року нині спостерігається на переважній більшості річок України. 
 
Нагадаємо, у червні Житомирська ОВА передала АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» в оренду понад 163 га землі в Іршанській громаді. Ділянки вилучили з користування «Лісів України» та змінили їхнє призначення для потреб підприємства, пов’язаного з видобуванням титанових руд.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38827</guid>
  </item>
  <item>
    <title>На «Варшавці» у ДТП загинув водій електровелосипеда</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/podii/na-varshavtsi-daewoo-lanos-zbyv-vodiia-elektrovelosypeda-cholovik-zahynuv/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/podii/na-varshavtsi-daewoo-lanos-zbyv-vodiia-elektrovelosypeda-cholovik-zahynuv/#comments</comments>
		    <pubDate>Fri, 17 Jul 2026 12:06:49 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Події]]></category>		<description><![CDATA['Від отриманих травм 57-річний житель громади загинув на місці Смертельна дорожньо-транспортна пригода сталася вдень 16 липня на трасі «Варшавка» у Коростенському районі. Від отриманих травм 57-річний водій електровелосипеда загинув на місці. Про це повідомили у поліції Житомирської області. Аварія сталася близько 12:20 на 143-му кілометрі автодороги Київ — Ковель — Ягодин («Варшавка»). За попередньою інформацією, [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Від отриманих травм 57-річний житель громади загинув на місці 
 
Смертельна дорожньо-транспортна пригода сталася вдень 16 липня на трасі «Варшавка» у Коростенському районі. Від отриманих травм 57-річний водій електровелосипеда загинув на місці. 
 
Про це повідомили у поліції Житомирської області. 
 
Аварія сталася близько 12:20 на 143-му кілометрі автодороги Київ — Ковель — Ягодин («Варшавка»). 
 
За попередньою інформацією, 64-річний житель Київської області, керуючи автомобілем Daewoo Lanos у напрямку столиці, здійснив наїзд на водія електровелосипеда, який рухався попутно. 
 
Унаслідок ДТП 57-річний житель Коростенської громади отримав травми, несумісні з життям. Він загинув на місці події. 
 
                 
                    #tdi_7  .td-doubleSlider-2 .td-item1 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/politsiia_zhytomyrshchyny_dtp-3.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_7  .td-doubleSlider-2 .td-item2 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/politsiia_zhytomyrshchyny_dtp-2.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                 
                
                    
                        
                           На місці трагедії (фото: Нацполіція Житомирщини) 
                            
                                1 з 2
                                
                                    
                                    
                                
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                            
                         
                     
                 
 
На місці аварії працювали слідчо-оперативні групи відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУНП в Житомирській області та Коростенського районного управління поліції. 
 
За фактом ДТП розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України. Правоохоронці встановлюють усі причини та обставини смертельної аварії.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38821</guid>
  </item>
  <item>
    <title>У Ворсівці вогонь із господарської будівлі ледь не знищив оселю</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/podii/u-vorsivtsi-vohon-iz-hospodarskoi-budivli-led-ne-znyshchyv-oseliu/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/podii/u-vorsivtsi-vohon-iz-hospodarskoi-budivli-led-ne-znyshchyv-oseliu/#comments</comments>
		    <pubDate>Thu, 16 Jul 2026 15:55:25 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Події]]></category>		<description><![CDATA['Полум’я швидко охопило сарай й перекинулося на житловий будинок У селі Ворсівка Коростенського району ввечері сталася пожежа, яка могла завершитися значно серйознішими наслідками. Спочатку зайнялася дерев’яна господарська будівля, а вже за короткий час полум’я перекинулося на розташований поруч житловий будинок. Про це повідомили у ДСНС Житомирщини. До приїзду рятувальників господарі намагалися самотужки загасити вогонь і [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Полум’я швидко охопило сарай й перекинулося на житловий будинок 
 
У селі Ворсівка Коростенського району ввечері сталася пожежа, яка могла завершитися значно серйознішими наслідками. Спочатку зайнялася дерев’яна господарська будівля, а вже за короткий час полум’я перекинулося на розташований поруч житловий будинок. 
 
Про це повідомили у ДСНС Житомирщини. 
 
До приїзду рятувальників господарі намагалися самотужки загасити вогонь і не дати йому поширитися далі. Однак дерев’яна споруда горіла швидко, і на момент прибуття пожежників була вже повністю охоплена полум’ям. 
 
Через близьке розташування будівель вогонь дістався й до оселі. Рятувальники одразу зосередилися не лише на ліквідації пожежі, а й на захисті житлового будинку. 
 
                 
                    #tdi_8  .td-doubleSlider-2 .td-item1 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/pozhezha_vorsivka-4.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_8  .td-doubleSlider-2 .td-item2 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/pozhezha_vorsivka-3.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_8  .td-doubleSlider-2 .td-item3 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/pozhezha_vorsivka-2.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                 
                
                    
                        
                           Пожежа у Ворсівці ледь не знищила житловий будинок. Фото: ДСНС Житомирщини 
                            
                                1 з 3
                                
                                    
                                    
                                
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                            
                         
                     
                 
 
Пожежу вдалося загасити та не допустити подальшого поширення полум’я. Завдяки цьому оселя не згоріла повністю. Вогонь пошкодив близько чотирьох квадратних метрів стіни житлового будинку. 
 
Господарська будівля, де виникло займання, зазнала значних пошкоджень.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38814</guid>
  </item>
  <item>
    <title>У Малині попрощаються з військовослужбовцем Олександром Боженком</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/viyna/u-malyni-poproshchaiutsia-z-viyskovosluzhbovtsem-oleksandrom-bozhenkom/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/viyna/u-malyni-poproshchaiutsia-z-viyskovosluzhbovtsem-oleksandrom-bozhenkom/#comments</comments>
		    <pubDate>Thu, 16 Jul 2026 13:46:51 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Війна]]></category>		<description><![CDATA['Йому було 46 років У Малинській громаді повідомили про смерть 46-річного військовослужбовця Національної гвардії України Олександра Боженка. Прощання із Захисником відбудеться у п’ятницю, 17 липня. Про це повідомила Малинська міська рада. Олександр Миколайович Боженко, 1979 року народження, жив у Малині. Він проходив військову службу стрільцем у роті охорони та оборони стрілецького батальйону однієї з військових [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Йому було 46 років 
 
У Малинській громаді повідомили про смерть 46-річного військовослужбовця Національної гвардії України Олександра Боженка. Прощання із Захисником відбудеться у п’ятницю, 17 липня. 
 
Про це повідомила Малинська міська рада. 
 
Олександр Миколайович Боженко, 1979 року народження, жив у Малині. Він проходив військову службу стрільцем у роті охорони та оборони стрілецького батальйону однієї з військових частин Національної гвардії України. 
 
Через погіршення стану здоров’я військового направили на планове лікування. 15 липня він приїхав до рідного дому, щоб забрати необхідні речі, однак удома його серце раптово зупинилося. 
 
Прощання з Олександром Боженком відбудеться 17 липня. Цей день у Малинській громаді оголосили Днем жалоби. 
 
О 10:30 жителів закликають утворити живий коридор від аптеки «Нікон» до відділення ПриватБанку та віддати останню шану Захиснику. 
 
Після цього траурний кортеж вирушить до будинку на вулиці Лисенка, 16. Там об 11:00 розпочнеться чин відспівування. Поховають військовослужбовця на новому кладовищі Малина. 
 
У міській раді наголосили, що в разі оголошення повітряної тривоги прощання живим коридором скасують із міркувань безпеки. 
 
Висловлюємо співчуття рідним і близьким Олександра Боженка. Світла пам’ять Захиснику України.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38810</guid>
  </item>
  <item>
    <title>У Коростенському районі заборонили роботу АЗС під час повітряної тривоги</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/vlada/u-korostenskomu-rayoni-zaboronyly-robotu-azs-pid-chas-povitrianoi-tryvohy/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/vlada/u-korostenskomu-rayoni-zaboronyly-robotu-azs-pid-chas-povitrianoi-tryvohy/#comments</comments>
		    <pubDate>Wed, 15 Jul 2026 19:59:01 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Війна]]></category>		<description><![CDATA['Рішення ухвалили після останніх атак на паливну інфраструктуру півночі Житомирщини. У Коростенському районі всі автозаправні станції зобов’язали припиняти роботу під час повітряної тривоги та евакуйовувати працівників і відвідувачів у безпечні місця. Про це 15 липня повідомив начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко. Відповідний наказ він підписав після атак останніх днів на об’єкти паливної інфраструктури, зокрема у [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Рішення ухвалили після останніх атак на паливну інфраструктуру півночі Житомирщини. 
 
У Коростенському районі всі автозаправні станції зобов’язали припиняти роботу під час повітряної тривоги та евакуйовувати працівників і відвідувачів у безпечні місця. 
 
Про це 15 липня повідомив начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко. 
 
Відповідний наказ він підписав після атак останніх днів на об’єкти паливної інфраструктури, зокрема у Малинській громаді. 
 
«Ворожі атаки останніх днів на паливну інфраструктуру півночі Житомирщини свідчать про підвищення небезпеки для жителів області, чиє життя та здоров’я є найвищим пріоритетом. 
 
Саме тому відсьогодні усі автозаправні станції на території Коростенського району під час повітряної тривоги мають припинити роботу та вжити усіх необхідних заходів для евакуації працівників та відвідувачів до найближчих укриттів або інших безпечних місць», — написав Бунечко. 
 
Нагадаємо, 14 липня російські війська атакували автозаправну станцію у Малині. Вранці 15 липня під удар потрапила інша АЗС у Малинській громаді. Внаслідок другої атаки постраждали двоє людей.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38807</guid>
  </item>
  <item>
    <title>На війні загинув житель Малина Олексій Дадон</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/viyna/na-viyni-zahynuv-zhytel-malyna-oleksiy-dadon/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/viyna/na-viyni-zahynuv-zhytel-malyna-oleksiy-dadon/#comments</comments>
		    <pubDate>Wed, 15 Jul 2026 18:28:45 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Війна]]></category>		<description><![CDATA['Йому було всього 37 років&#8230; Під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині загинув військовослужбовець із Малина Олексій Дадон. Захисникові було 37 років. Про загибель військового повідомила Малинська міська рада. Олексій Вікторович Дадон народився 22 жовтня 1988 року. Він служив у Збройних силах України водієм-електриком відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти безпілотних систем [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Йому було всього 37 років&#8230;  
 
Під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині загинув військовослужбовець із Малина Олексій Дадон. Захисникові було 37 років. 
 
Про загибель військового повідомила Малинська міська рада. 
 
Олексій Вікторович Дадон народився 22 жовтня 1988 року. Він служив у Збройних силах України водієм-електриком відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти безпілотних систем аеромобільного батальйону. 
 
Життя військового обірвалося 13 липня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області. 
 
«Він до останнього залишався вірним Військовій присязі та українському народові», — йдеться у повідомленні громади. 
 
Рідним, близьким, друзям і побратимам Олексія Дадона висловлюють співчуття. 
 
Про дату, час і місце прощання із Захисником повідомлять додатково. 
 
Світла пам’ять Олексію Дадону.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38803</guid>
  </item>
  <item>
    <title>На Чоповиччині мотоцикліст потрапив до реанімації після ДТП</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/podii/na-chopovychchyni-mototsyklist-potrapyv-do-reanimatsii-pislia-dtp/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/podii/na-chopovychchyni-mototsyklist-potrapyv-do-reanimatsii-pislia-dtp/#comments</comments>
		    <pubDate>Wed, 15 Jul 2026 16:15:02 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Події]]></category>		<description><![CDATA['За попередніми даними поліції, 36-річний чоловік не впорався з керуванням та впав із мотоцикла У селі Барвінки на Чоповиччині сталася ДТП, унаслідок якої травмувався 36-річний мотоцикліст. Чоловіка госпіталізували до реанімаційного відділення лікарні. Аварія сталася 14 липня близько 18:10 на вулиці Лесі Українки. Про це повідомили у поліції Житомирської області. За попередньою інформацією, житель громади їхав [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['За попередніми даними поліції, 36-річний чоловік не впорався з керуванням та впав із мотоцикла 
 
У селі Барвінки на Чоповиччині сталася ДТП, унаслідок якої травмувався 36-річний мотоцикліст. Чоловіка госпіталізували до реанімаційного відділення лікарні. Аварія сталася 14 липня близько 18:10 на вулиці Лесі Українки. 
 
Про це повідомили у поліції Житомирської області. 
 
За попередньою інформацією, житель громади їхав мотоциклом SkyBike у напрямку Чоповичів. Чоловік не впорався з керуванням і впав із двоколісника. 
 
                 
                    #tdi_9  .td-doubleSlider-2 .td-item1 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/barvinky-mototsyklist-1.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_9  .td-doubleSlider-2 .td-item2 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/barvinky-mototsyklist-2.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                 
                
                    
                        
                           Поліцейські встановлюють обставини аварії, у якій травмувався мотоцикліст. Фото: поліція Житоми... 
                            
                                1 з 2
                                
                                    
                                    
                                
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                            
                         
                     
                 
 
На місці події працювала слідчо-оперативна група відділення поліції №1 міста Малина Коростенського районного управління. 
 
Правоохоронці встановлюють усі обставини події. 
 
Поліція закликає водіїв двоколісного транспорту дотримуватися правил дорожнього руху, обирати безпечну швидкість та користуватися мотошоломами й іншим захисним спорядженням.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38793</guid>
  </item>
  <item>
    <title>У Малині підприємство, яке має нарікання щодо екологічності, може перемістити свій «досвід» в інший житловий мікрорайон міста</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/dovkillya/u-malyni-pidpryiemstvo-iake-maie-narikannia-shchodo-ekolohichnosti-mozhe-peremistyty-sviy-dosvid-v-inshyy-zhytlovyy-mikrorayon-mista/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/dovkillya/u-malyni-pidpryiemstvo-iake-maie-narikannia-shchodo-ekolohichnosti-mozhe-peremistyty-sviy-dosvid-v-inshyy-zhytlovyy-mikrorayon-mista/#comments</comments>
		    <pubDate>Wed, 15 Jul 2026 15:32:53 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Довкілля]]></category>		<description><![CDATA['До чого готуватися жителям «БАМу»? Підвищений шум, пил від макулатури та сажа від викидів у повітря — це те, що перетворило «Фабрику», колись елітний район міста, на зону екологічних проблем. Ця тема постійно на слуху. Одна з останніх резонансних історій — намір одного з підприємств, яке також походить із Черкас і, схоже, має опосередковані зв’язки [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['До чого готуватися жителям «БАМу»? 
 
Підвищений шум, пил від макулатури та сажа від викидів у повітря — це те, що перетворило «Фабрику», колись елітний район міста, на зону екологічних проблем. 
 
Ця тема постійно на слуху. Одна з останніх резонансних історій — намір одного з підприємств, яке також походить із Черкас і, схоже, має опосередковані зв’язки з «Папір-Малом», організувати тут переробку пластмаси. Реалізацію цього задуму вдалося зупинити на рівні процедури оцінки впливу на довкілля. 
 
Прямо зараз жителі міста збирають підписи під зверненням ледь не до всіх державних структур, які могли б покласти край цій екологічній «бомбі» в середмісті — від міської ради до міністерств. 
 
Разом із тим, підприємство планує не скорочувати, а значно розширювати свою діяльність. Воно придбало недобудови колишнього МДЕЗу та розпочало там активні будівельні роботи. 
 
Адреса об’єкта — вулиця Огієнка, 55. Він межує з іншим житловим масивом міста, який має розмовну назву «БАМ». 
 
Наразі активні будівельні роботи припинені, оскільки процедура придбання об’єкта оскаржується попереднім власником. 
 
Як свідчить ухвала Господарського суду Житомирської області, оприлюднена в системі YouControl, ТОВ «Виробниче об’єднання “АРКОН”» позивається до Малинського відділу державної виконавчої служби, ДП «СЕТАМ», ТОВ «Логістична компанія СВАМ» та ТОВ «Торговий дім “Папір-Мал”». 
 
Позивач просить визнати незаконними та скасувати результати електронного аукціону від 27 січня 2023 року, на якому продали об’єкт незавершеного будівництва загальною площею 27 839,7 кв. м на вулиці Огієнка, 55. Стартова ціна майна становила 5,09 млн гривень. 
 
Крім того, «АРКОН» вимагає витребувати у ТОВ «Торговий дім “Папір-Мал”» виробничо-складський комплекс на вулиці Огієнка, 55-К та повернути його підприємству. Третьою особою у справі залучили ТОВ «Нанотехбуд Україна», якому спірне майно у серпні 2025 року передали в іпотеку. 
 
Справа залишається на розгляді суду. У квітні суд призначив оціночно-будівельну експертизу, яка має встановити ринкову вартість комплексу станом на 15 листопада 2022 року. 
 
Проведення натурного обстеження об’єкта спочатку планували на 10 липня, однак згодом перенесли на 14 липня 2026 року. Тобто станом на сьогодні судовий спір навколо колишнього МДЕЗу ще не завершений. 
 
Поки суд з’ясовує законність продажу та реальну вартість майна, відкритим залишається інше питання: що саме планують розмістити на території колишнього МДЕЗу? 
 
Для жителів «БАМу» це не просто майновий спір. Якщо підприємство, діяльність якого вже пов’язують із шумом, пилом і викидами в іншому житловому районі Малина, справді розширює виробництво біля їхніх будинків, екологічна проблема міста не скорочується. Вона лише отримує ще одну адресу.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38784</guid>
  </item>
  <item>
    <title>Мати п’ятьох синів із Малинської громади отримала звання «Мати-героїня»</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/suspilstvo/maty-p-iatokh-syniv-iz-malynskoi-hromady-otrymala-zvannia-maty-heroinia/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/suspilstvo/maty-p-iatokh-syniv-iz-malynskoi-hromady-otrymala-zvannia-maty-heroinia/#comments</comments>
		    <pubDate>Wed, 15 Jul 2026 13:12:15 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>		<description><![CDATA['Жительці села Устинівка Олені Грищенко вручили державну відзнаку за материнську самовідданість і виховання дітей Нагородження відбулося 14 липня під час урочистостей у Житомирській обласній військовій адміністрації. Про це повідомили у Малинській міській раді. Почесне звання «Мати-героїня» Олені Грищенко присвоїли відповідно до Указу Президента України №373/2026 від 8 травня 2026 року — за материнську самовідданість, зразкове [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Жительці села Устинівка Олені Грищенко вручили державну відзнаку за материнську самовідданість і виховання дітей 
 
Нагородження відбулося 14 липня під час урочистостей у Житомирській обласній військовій адміністрації. 
 
Про це повідомили у Малинській міській раді. 
 
Почесне звання «Мати-героїня» Олені Грищенко присвоїли відповідно до Указу Президента України №373/2026 від 8 травня 2026 року — за материнську самовідданість, зразкове виховання дітей і створення належних умов для їхнього всебічного розвитку. Олена Грищенко виховує п’ятьох синів. 
 
Після повернення до Малинської громади жінку привітав міський голова Олександр Ситайло.  
 
Він подякував їй за щоденну материнську працю, турботу про дітей та внесок у їхнє виховання, а також побажав родині здоров’я, добробуту й злагоди. 
 
                 
                    #tdi_10  .td-doubleSlider-2 .td-item1 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/Olena-Hryshchenko-2.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_10  .td-doubleSlider-2 .td-item2 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/Olena-Hryshchenko-1.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_10  .td-doubleSlider-2 .td-item3 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/Olena-Hryshchenko-3.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_10  .td-doubleSlider-2 .td-item4 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/Olena-Hryshchenko-4.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                 
                
                    
                        
                           Олені Грищенко вручили відзнаку з нагоди присвоєння звання «Мати-героїня». Фото: Малинська місь... 
                            
                                1 з 4
                                
                                    
                                    
                                
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                            
                         
                     
                 
 
Цьогоріч високу державну відзнаку отримали 37 жительок Житомирщини, які народили, виховали та забезпечили належні умови для розвитку п’ятьох і більше дітей, прищепивши їм повагу до сімейних цінностей, праці, освіти та любов до України. 
 
Серед нагороджених: 
 

із Бердичівського району — 5 матерів; 
 
із Житомирського району — 10 матерів; 
 
зі Звягельського району — 11 матерів; 
 
із Коростенського району — 11 матерів.
 
 
Почесне звання «Мати-героїня» є однією з найвищих державних відзнак для жінок, які присвятили своє життя вихованню дітей, створили для них належні умови для всебічного розвитку, формування моральних цінностей та активної громадянської позиції.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38777</guid>
  </item>
  <item>
    <title>Коаксіальний кабель – що це таке та де застосовується</title>
    <link>https://malyn.media/statti/promo/koaksialnyy-kabel-shcho-tse-take-ta-de-zastosovuietsia/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/statti/promo/koaksialnyy-kabel-shcho-tse-take-ta-de-zastosovuietsia/#comments</comments>
		    <pubDate>Wed, 15 Jul 2026 10:06:00 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Промо]]></category>		<description><![CDATA['Телебачення, відеозв’язок, можливість будь-якої хвилини поспілкуватися з близькою людиною, яка знаходиться на іншому боці земної кулі… Все це є частиною повсякденного життя сучасної людини. Але можливим це є тільки завдяки винаходу коаксіальних кабелів. Саме вони є основою всіх чинних систем зв’язку, від трансконтинентальних телеграфних ліній позаминулого століття до широкосмугового сучасного інтернету. Що таке коаксіальний кабель [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Телебачення, відеозв’язок, можливість будь-якої хвилини поспілкуватися з близькою людиною, яка знаходиться на іншому боці земної кулі… Все це є частиною повсякденного життя сучасної людини. Але можливим це є тільки завдяки винаходу коаксіальних кабелів. Саме вони є основою всіх чинних систем зв’язку, від трансконтинентальних телеграфних ліній позаминулого століття до широкосмугового сучасного інтернету. 
 
Що таке коаксіальний кабель та з чого він складається 
 
Без коаксіальних кабелів неможливо існування ані сучасного телебачення, ані інтернету. Важливо підібрати правильний. Зробити це краще в інтернет-магазині Selteq https://selteq.com.ua/. 
 
Назва «коаксіальний» походить з двох слів «co» – спільний та «axis» – вісь. Будь-яка конструкція коаксіального кабелю складається з декількох шарів, які мають спільну вісь. 
 

Центральний елемент (жила). Це основа виробу. Зазвичай його виробляють з міді, сталі чи сталі, покритої міддю. Саме по ньому проходить основний сигнал, що передають. Якість матеріалу, його товщина та електротехнічні показники впливають на втрати сигналу під час передачі на відстань. 
 
Навколо провідника знаходиться ізолятор (діелектрик) з поліетилену. Він відокремлює центральний провідник від зовнішнього та утримує жилу виключно у центрі. Відстань між цими двома елементами впливає на збереження постійного хвильового опору кабелю й можливості під’єднання до різних видів іншого обладнання. 
 
Екран або зовнішній провідник. Захищає центральний екран від зовнішніх сигналів і створює з ним замкнене коло. Матеріалом слугує сітка з тонких мідних чи алюмінієвих дротів, фольга чи їхня комбінація. 
 
Зовнішня ізоляція. Це захисний шар, який оберігає внутрішні компоненти від впливу навколишнього середовища, механічних пошкоджень, сонячного випромінювання, несприятливих погодних умов тощо. Матеріал виготовлення залежить головним чином від умов експлуатації.
 
 
Коаксіальні кабелі мають широке застосування у сучасній техніці. Важко знайти сферу діяльності, де вони не потрібні. 
 
Сфери застосування коаксіальних кабелів 
 
Коаксіальні кабелі застосовують: 
 

як антенний кабель для приєднання домашнього цифрового телебачення та інтернету; 
 
в телебаченні та інтернеті для створення систем супутникового зв’язку; 
 
для автоматизованих систем управління на виробництві; 
 
як кабель систем відеоспостереження та охорони; 
 
у військовій техніці та системах радіоелектронної боротьби; 
 
для під’єднання сучасного високоточного медичного обладнання; 
 
для станцій мобільного зв’язку та антен Wi-Fi; 
 
у системах сигналізації та автоматики; 
 
при створенні каналів зв’язку у судноплавстві, літаках та гвинтокрилах.
 
 
Коаксіальний кабель – це сучасне високоточне обладнання, без якого сучасний світ просто не може існувати. Важливо купити його у надійних виробників, тоді слугуватиме він дуже довго.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38788</guid>
  </item>
  <item>
    <title>У Малинській громаді під удар потрапила АЗС: двоє постраждалих</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/viyna/u-malynskiy-hromadi-pid-udar-potrapyla-azs-dvoie-postrazhdalykh/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/viyna/u-malynskiy-hromadi-pid-udar-potrapyla-azs-dvoie-postrazhdalykh/#comments</comments>
		    <pubDate>Wed, 15 Jul 2026 09:07:53 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Війна]]></category>		<description><![CDATA['Уранці 15 липня у Малині було чути вибухи Згодом начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко повідомив про чергову атаку на Малинську громаду. За його словами, під удар потрапила одна з автозаправних станцій. Відомо про двох постраждалих, яким надають медичну допомогу. «Ворог продовжує тероризувати північні райони області. Сьогодні вранці під удар потрапила одна з АЗС у Малинській [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Уранці 15 липня у Малині було чути вибухи  
 
Згодом начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко повідомив про чергову атаку на Малинську громаду. 
 
За його словами, під удар потрапила одна з автозаправних станцій. Відомо про двох постраждалих, яким надають медичну допомогу. 
 
«Ворог продовжує тероризувати північні райони області. Сьогодні вранці під удар потрапила одна з АЗС у Малинській громаді. 
 
Наразі відомо про двох постраждалих, їм надають допомогу лікарі. На місці події працюють рятувальники та працівники спеціальних служб. 
 
                 
                    #tdi_11  .td-doubleSlider-2 .td-item1 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/dsns_obstril-azs-3.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_11  .td-doubleSlider-2 .td-item2 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/dsns_obstril-azs-4.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_11  .td-doubleSlider-2 .td-item3 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/dsns_obstril-azs-5.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_11  .td-doubleSlider-2 .td-item4 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/dsns_obstril-azs-6.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_11  .td-doubleSlider-2 .td-item5 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/dsns_obstril-azs-7.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_11  .td-doubleSlider-2 .td-item6 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/dsns_obstril-azs-8.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_11  .td-doubleSlider-2 .td-item7 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/dsns_obstril-azs-1.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_11  .td-doubleSlider-2 .td-item8 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/dsns_obstril-azs-2.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                 
                
                    
                        
                           Фото з місця руйнування: ДСНС Житомирщини 
                            
                                1 з 8
                                
                                    
                                    
                                
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                            
                         
                     
                 
 
Звертаємо увагу громадян на необхідність дотримуватись правил безпеки під час повітряної тривоги, особливо перебуваючи на АЗС. Бережіть себе та своїх близьких», — написав Бунечко. 
 
Вчора, 14 липня, Малинська громада також зазнала ворожої атаки. Тоді під удар потрапила інша АЗС. Обійшлося без загиблих і постраждалих.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38761</guid>
  </item>
  <item>
    <title>У Малині чоловік викрав у колишньої співмешканки 57 тисяч гривень і програв їх у казино</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/kriminal/u-malyni-cholovik-vykrav-u-kolyshnoi-spivmeshkanky-57-tysiach-hryven-i-prohrav-ikh-u-kazyno/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/kriminal/u-malyni-cholovik-vykrav-u-kolyshnoi-spivmeshkanky-57-tysiach-hryven-i-prohrav-ikh-u-kazyno/#comments</comments>
		    <pubDate>Tue, 14 Jul 2026 23:13:22 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Кримінал]]></category>		<description><![CDATA['Малинський районний суд засудив місцевого жителя до п’яти років позбавлення волі за викрадення грошей із банківських карток колишньої співмешканки Подія сталася 22 березня 2024 року близько третьої години ночі у Малині. Чоловік перебував у помешканні колишньої співмешканки та, скориставшись тим, що вона спала, взяв її мобільний телефон і через банківський застосунок отримав доступ до її [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Малинський районний суд засудив місцевого жителя до п’яти років позбавлення волі за викрадення грошей із банківських карток колишньої співмешканки 
 
Подія сталася 22 березня 2024 року близько третьої години ночі у Малині. Чоловік перебував у помешканні колишньої співмешканки та, скориставшись тим, що вона спала, взяв її мобільний телефон і через банківський застосунок отримав доступ до її рахунків. 
 
Про це повідомила Коростенська окружна прокуратура. 
 
Чоловік увійшов до банківського застосунку жінки та кількома транзакціями переказав із її карток на власні рахунки понад 57 тисяч гривень. Тієї ж ночі він програв усі викрадені гроші в онлайн-казино. 
 
Суд визнав чоловіка винним у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних систем та крадіжці, вчиненій в умовах воєнного стану — за частиною 1 статті 361 та частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України. 
 
Під час призначення покарання суд врахував наявність у обвинуваченого попередньої незнятої судимості та призначив йому п’ять років позбавлення волі. 
 
Вирок ще не набрав законної сили та може бути оскаржений в апеляційному порядку.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38755</guid>
  </item>
  <item>
    <title>У Малині збирають підписи через викиди та шум від «Папір-Малу»</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/misto/u-malyni-zbyraiut-pidpysy-cherez-vykydy-ta-shum-vid-papir-malu/</link>
	<dc:creator><![CDATA[olena]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/misto/u-malyni-zbyraiut-pidpysy-cherez-vykydy-ta-shum-vid-papir-malu/#comments</comments>
		    <pubDate>Tue, 14 Jul 2026 16:03:42 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Місто]]></category>		<description><![CDATA['Через скарги на сажу, різкий запах і цілодобовий шум мешканці готують колективне звернення до чотирьох інстанцій Мешканці району паперової фабрики у Малині підготували колективне звернення щодо роботи ТОВ «Папір-Мал», розташованого на вулиці Неманіхіна, 2. Люди скаржаться на сажу, різкі запахи та постійний шум, який, за їхніми словами, не припиняється навіть уночі. Звернення планують надіслати до [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Через скарги на сажу, різкий запах і цілодобовий шум мешканці готують колективне звернення до чотирьох інстанцій 
 
Мешканці району паперової фабрики у Малині підготували колективне звернення щодо роботи ТОВ «Папір-Мал», розташованого на вулиці Неманіхіна, 2. Люди скаржаться на сажу, різкі запахи та постійний шум, який, за їхніми словами, не припиняється навіть уночі. 
 
Звернення планують надіслати до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції Поліського округу, Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області та Малинської міської ради. 
 
Ініціаторкою збору підписів стала місцева мешканка пані Ірина, яка живе на вулиці Івана Мазепи, 17, неподалік підприємства. За її словами, проблема існує давно, однак останнім часом ситуація стала помітно гіршою. 
 
«До війни це ще не було настільки критично. А зараз майже щодня на підвіконні з’являється шар сажі, відчувається запах, схожий на палену гуму або пластик. Я не знаю, що саме це за речовини, але думаю, вони токсичні», — розповіла вона у коментарі MALYN.MEDIA. 
 
Особливо, каже жінка, різкі запахи почали турбувати мешканців протягом останнього місяця. Через них люди не завжди можуть відчинити вікна та провітрити помешкання. 
 
«Якщо не встигла закрити вікно, запах затягує в кімнату. Потім складно провітрити, бо надворі він так само відчувається», — говорить пані Ірина. 
 
Ще одна проблема, на яку звертають увагу мешканці, — шум від роботи підприємства. За словами жінки, гул чути не лише вдень, а й уночі, особливо в будинках, розташованих найближче до виробничої території: «Якби це було лише в робочий час, ще можна було б зрозуміти: їздять машини, працює техніка. Але шум не припиняється, він триває цілодобово». 
 
Окремо у зверненні зазначають, що неподалік підприємства розташований дитячий садок. За словами пані Ірини, дітей регулярно виводять на прогулянки, тому питання якості повітря стосується не лише мешканців навколишніх будинків: «Поруч садочок, дітей виводять гуляти. Вони так само перебувають надворі й дихають цим повітрям. Тому ми хочемо отримати результати офіційних замірів».  
 
«Окремо хочу звернути увагу, що підприємство зареєстроване не в Малині. Виходить, що шум, запахи та можливі викиди відчувають мешканці нашого міста, а податки підприємство сплачує за місцем своєї реєстрації», — зазначила пані Ірина. 
 
До речі, про проблему неодноразово говорили і в соцмережах. Зокрема, днями у фейсбук-групі місцева жителька Лариса Костюченко опублікувала фото густого диму над територією підприємства та написала: «Це у нас що? Повний смог? То де екологи? Все у вікна будинків, всередину вулиці і нам в легені…» 
 
Від Державної екологічної інспекції Поліського округу автори звернення вимагають провести перевірку підприємства та зробити заміри атмосферного повітря біля житлової забудови. 
 
«Ми хочемо, щоб фахівці приїхали, перевірили викиди та встановили, які речовини можуть потрапляти у повітря. Самі мешканці цього визначити не можуть», — каже пані Ірина. 
 
Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області просять виміряти рівень шуму біля найближчих житлових будинків, зокрема у нічний час. А Малинську міську раду мешканці закликають створити комісію, запросити представників підприємства та розглянути ситуацію за участю жителів мікрорайону. 
 
«Від міської ради ми очікуємо створення комісії, щоб заслухали керівництво підприємства та пояснили людям, що відбувається. Бо виглядає, що поки що тільки наша проблема», — зазначила ініціаторка звернення. 
 
Своєю чергою Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України просять узяти ситуацію під контроль і простежити, щоб відповідні служби належно відреагували на колективну заяву. 
 
Підписати звернення можна у магазині «Корзина» в рорайоні паперової фабрики. Там охочі можуть ознайомитися з документом і підтримати його своїм підписом. Зі слів пані Ірини, у перші дні ініціативу підтримали понад 50 жителів.  
 
Раніше правоохоронці повідомили про підозру директору ТОВ «Папір-Мал», депутату Малинської міської ради Віктору Хоменку, у справі про ймовірне ухилення від сплати понад 12,4 млн грн ПДВ. За версією слідства, підприємство відображало в документах придбання теплової енергії, яку фактично виробляло самостійно. Слідство у справі триває, а відповідно до Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено судом.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38745</guid>
  </item>
  <item>
    <title>Російська атака на Малин: рятувальники показали кадри гасіння пожеж. ФОТО</title>
    <link>https://malyn.media/novyny/viyna/rosiyska-ataka-na-malyn-riatuvalnyky-pokazaly-kadry-hasinnia-pozhezh-foto/</link>
	<dc:creator><![CDATA[info]]></dc:creator>
  	<comments>https://malyn.media/novyny/viyna/rosiyska-ataka-na-malyn-riatuvalnyky-pokazaly-kadry-hasinnia-pozhezh-foto/#comments</comments>
		    <pubDate>Tue, 14 Jul 2026 13:45:38 +0300</pubDate>
		<category><![CDATA[Війна]]></category>		<description><![CDATA['Унаслідок удару поблизу житлової забудови пошкоджено об’єкти міської інфраструктури та приватну господарську будівлю Після ранкового удару по Малину рятувальники ліквідували пожежі, що виникли поблизу житлової забудови. За попередньою інформацією, люди не постраждали. Головне управління ДСНС у Житомирській області оприлюднило фото з місця російської атаки та повідомило нові деталі її наслідків. За даними рятувальників, пошкоджень зазнали [&hellip;]]]></description>
    <fulltext><![CDATA['Унаслідок удару поблизу житлової забудови пошкоджено об’єкти міської інфраструктури та приватну господарську будівлю 
 
Після ранкового удару по Малину рятувальники ліквідували пожежі, що виникли поблизу житлової забудови. За попередньою інформацією, люди не постраждали. 
 
Головне управління ДСНС у Житомирській області оприлюднило фото з місця російської атаки та повідомило нові деталі її наслідків. 
 
За даними рятувальників, пошкоджень зазнали об’єкти міської інфраструктури та приватна господарська будівля. На місцях влучань виникли пожежі, які надзвичайники оперативно ліквідували. Загиблих і травмованих, за попередньою інформацією, немає. 
 
                 
                    #tdi_12  .td-doubleSlider-2 .td-item1 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/obstril-malyn-5.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_12  .td-doubleSlider-2 .td-item2 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/obstril-malyn-1.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_12  .td-doubleSlider-2 .td-item3 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/obstril-malyn-3.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                    #tdi_12  .td-doubleSlider-2 .td-item4 {
                        background: url(https://malyn.media/wp-content/uploads/2026/07/obstril-malyn-2.jpg) 0 0 no-repeat;
                    }
                 
                
                    
                        
                           Унаслідок удару пошкоджено об’єкти міської інфраструктури та приватну господарську будівлю. Фот... 
                            
                                1 з 4
                                
                                    
                                    
                                
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                    
                        
                            
                                
                             
                        
                    
                            
                         
                        
                             
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                    
                        
                    
                            
                         
                     
                 
 
Раніше, як писало MALYN.MEDIA, міський голова Малина Олександр Ситайло повідомив, що вранці 14 липня росіяни завдали удару по одному з житлових масивів міста. Внаслідок атаки пошкоджено об’єкт критичної інфраструктури. 
 
Комунальні підприємства та відповідні служби розпочали ліквідацію наслідків. Також працює комісія, яка обстежує об’єкти та фіксує руйнування. 
 
Жителі, чиє житло зазнало пошкоджень, можуть отримати інформацію щодо їх фіксації та подальших дій за телефоном гарячої лінії управління ЖКГ: (098) 733-76-60. Також можна звернутися до кабінету №321 Малинської міської ради у робочі дні з 08:00 до 17:00. 
 
Начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко уточнив, що вночі під російськими ударами опинилася північ області. Влучання зафіксували поблизу житлової забудови.]]></fulltext>
    <guid isPermaLink="false">https://malyn.media?p=38738</guid>
  </item>
</channel>
</rss>